Ecclesiastes 6

Det er en ulykke som jeg har sett under solen, og som hviler tungt på mennesket:

Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:

Når Gud gir en mann rikdom og skatter og ære, så han for sin del ikke fattes noget som han attrår, men Gud ikke setter ham i stand til å nyte godt av det, men en fremmed mann får nyte det, så er det tomhet og en ond lidelse.

Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...

Om en mann får hundre barn og lever i mange år, så tallet på hans levedager blir stort, men hans sjel ikke mettes av det gode, og han heller ikke får nogen jordeferd, da sier jeg: Et ufullbåret foster er bedre faren enn han.

Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...

For som et intet kom det til verden, og i mørke går det bort, og med mørke blir dets navn skjult,

Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,

og det har hverken sett eller kjent solen; det har mere ro enn han.

ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...

Og om han så hadde levd tusen år to ganger, men ikke nytt noget godt - går ikke alt til ett sted?

А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?

Alt menneskets strev er for hans munn, og allikevel blir hans attrå aldri tilfredsstilt;

Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.

for hvad fortrin har den vise fremfor dåren? Hvad fortrin har den fattige som vet å skikke sig blandt de levende?

Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

Bedre er det at øinene dveler ved det en har, enn at sjelen farer urolig om; også det er tomhet og jag efter vind.

Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...

Hvad der er blitt til, er for lenge siden nevnt med navn, og det er kjent hvad et menneske skal bli; han kan ikke gå i rette med den som er sterkere enn han;

Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,

for der er mange ord som bare øker tomheten - hvad gagn har mennesket av det?

бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?

For hvem vet hvad som gagner et menneske i livet, i alle hans tomme levedager, dem han tilbringer som en skygge? For hvem kan si et menneske hvad som skal hende under solen efter hans tid?

Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?