Ecclesiastes 3

Alt har sin tid, og en tid er der satt for hvert foretagende under himmelen.

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:

Å fødes har sin tid og å dø har sin tid, å plante har sin tid og å rykke op det som er plantet, har sin tid;

час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,

å drepe har sin tid og å læge har sin tid; å rive ned har sin tid og å bygge op har sin tid;

час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

å gråte har sin tid og å le har sin tid; å klage har sin tid og å danse har sin tid;

час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,

å kaste bort stener har sin tid og å samle stener har sin tid; å ta i favn har sin tid og å holde sig fra favntak har sin tid;

час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,

å søke har sin tid og å tape har sin tid; å gjemme har sin tid og å kaste bort har sin tid;

час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,

å sønderrive har sin tid og å sy sammen har sin tid; å tie har sin tid og å tale har sin tid;

час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

å elske har sin tid og å hate har sin tid; krig har sin tid og fred har sin tid.

час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

Hvad vinning har den som gjør noget, av det strev han har med det?

Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?

Jeg så den plage som Gud har gitt menneskenes barn å plage sig med.

Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

Alt har han gjort skjønt i sin tid; også evigheten har han lagt i deres hjerte, men således at mennesket ikke til fulle kan forstå det verk Gud har gjort, fra begynnelsen til enden.

усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...

Jeg skjønte at de intet annet gode har enn å glede sig og å gjøre sig til gode i livet;

Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.

men når et menneske, hvem det så er, får ete og drikke og unne sig gode dager til gjengjeld for alt sitt strev, så er også det en Guds gave.

І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!

Jeg skjønte at alt hvad Gud gjør, det varer evig; intet kan legges til og intet kan tas fra. Så har Gud gjort det, forat vi skal frykte ham.

Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

Hvad der er, det var allerede før, og hvad der skal bli, det har også vært før; Gud søker frem igjen det forgangne.

Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

Fremdeles så jeg under solen at på dommersetet, der satt gudløsheten, og hvor rettferdighet skulde råde, der rådet gudløshet.

І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...

Da sa jeg i mitt hjerte: Gud skal dømme den rettferdige så vel som den gudløse; for hos ham er det fastsatt en tid for hvert foretagende og for alt hvad som gjøres.

Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.

Jeg sa i mitt hjerte: Dette skjer for menneskenes barns skyld, forat Gud kan prøve dem, og forat de kan se at de i sig selv ikke er annet enn dyr;

Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,

for det går menneskenes barn som det går dyrene; den samme skjebne rammer dem; som den ene dør, så dør den andre, og en livsånde har de alle; mennesket har ikke noget fortrin fremfor dyret; for alt er tomhet.

бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...

De farer alle til ett sted; de er alle blitt til av støvet, og de vender alle tilbake til støvet.

Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

Hvem vet om menneskenes ånd stiger op, og om dyrets ånd farer ned til jorden?

Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

Og jeg så at intet er bedre for mennesket enn at han gleder sig ved sitt arbeid; for det er det gode som blir ham til del; for hvem lar ham få se det som skal komme efter ham?

І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...