I Corinthians 15

Jeg kunngjør eder, brødre, det evangelium som jeg forkynte eder, som I og tok imot, som I og står fast i,

Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,

som I og blir frelst ved dersom I holder fast ved det ord hvormed jeg forkynte eder det, såfremt I ikke forgjeves er kommet til troen.

Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.

For jeg overgav eder blandt de første ting det som jeg selv mottok, at Kristus døde for våre synder efter skriftene,

Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,

og at han blev begravet,

і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,

og at han opstod på den tredje dag efter skriftene,

і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.

og at han blev sett av Kefas, derefter av de tolv.

А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.

Derefter blev han sett av mere enn fem hundre brødre på én gang - av dem er de fleste ennu i live, men nogen er hensovet.

Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.

Derefter blev han sett av Jakob, derefter av alle apostlene.

А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.

Men sist av alle blev han og sett av mig som det ufullbårne foster; for jeg er den ringeste av apostlene og er ikke verd å kalles apostel, fordi jeg har forfulgt Guds menighet;

Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.

men av Guds nåde er jeg det jeg er, og hans nåde mot mig har ikke vært forgjeves, men jeg har arbeidet mere enn de alle, dog ikke jeg, men Guds nåde som er med mig.

Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.

Hvad enten det da er jeg eller de andre, så forkynner vi således, og således kom I til troen.

Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.

Men forkynnes det om Kristus at han er opstanden fra de døde, hvorledes kan da nogen iblandt eder si at det ikke er nogen opstandelse av døde?

Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?

Men er det ikke nogen opstandelse av døde, da er heller ikke Kristus opstanden;

Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!

men er Kristus ikke opstanden, da er vår forkynnelse intet, da er også eders tro intet;

оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!

da finnes vi og å være falske vidner om Gud, fordi vi har vidnet mot Gud at han har opvakt Kristus, som han dog ikke har opvakt såfremt altså de døde ikke opstår.

Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.

For dersom de døde ikke opstår, da er heller ikke Kristus opstanden;

Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!

men er Kristus ikke opstanden, da er eders tro unyttig, da er I ennu i eders synder,

Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,

da er altså også de fortapt som er hensovet i Kristus.

тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!

Har vi bare i dette liv satt vårt håp til Kristus, da er vi de ynkverdigste av alle mennesker.

Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!

Men nu er Kristus opstanden fra de døde og er blitt førstegrøden av de hensovede.

Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.

For eftersom døden er kommet ved et menneske, så er og de dødes opstandelse kommet ved et menneske;

Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.

for likesom alle dør i Adam, så skal og alle levendegjøres i Kristus.

Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,

Men hver i sin egen avdeling: Kristus er førstegrøden; derefter skal de som hører Kristus til, levendegjøres ved hans komme;

кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.

derefter kommer enden, når han overgir riket til Gud og Faderen, efterat han har tilintetgjort all makt og all myndighet og velde.

А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.

For han skal være konge inntil han får lagt alle sine fiender under sine føtter.

Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!

Den siste fiende som tilintetgjøres, er døden;

Як ворог останній смерть знищиться,

for han har lagt alt under hans føtter. Men når han sier at alt er ham underlagt, så er det klart at han er undtatt som har underlagt ham alt;

бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.

men når alt er ham underlagt, da skal og Sønnen selv underlegge sig ham som la alt under ham, forat Gud skal være alt i alle.

А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.

Hvad gjør da de som lar sig døpe for de døde? Dersom de døde i det hele tatt ikke opstår, hvorfor lar de sig da døpe for dem?

Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?

Hvorfor setter også vi oss hver time i fare?

Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?

Jeg dør hver dag, så sant som jeg kan rose mig av eder, brødre, i Kristus Jesus, vår Herre.

Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.

Var det på menneskelig vis jeg stred med ville dyr i Efesus, hvad vinning har jeg da av det? Dersom de døde ikke opstår, da la oss ete og drikke, for imorgen dør vi!

Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...

Far ikke vill! Dårlig omgang forderver gode seder.

Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!

Våkn op for alvor og synd ikke! for somme har ikke kjennskap til Gud; til skam for eder sier jeg det.

Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!

Men en kunde si: Hvorledes opstår de døde? og med hvad slags legeme kommer de frem?

Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?

Du dåre! det du sår, blir ikke levendegjort uten det dør.

Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.

Og når du sår, sår du ikke det legeme som skal bli, men et nakent korn, kan hende av hvete eller av noget annet slag;

І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,

men Gud gir det et legeme efter sin vilje, og hvert slags sæd sitt eget legeme.

і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.

Ikke alt kjøtt er det samme kjøtt, men ett er kjøtt i mennesker, et annet i fe, et annet i fugler, et annet i fisker.

Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.

Og der er himmelske legemer, og der er jordiske legemer; men én herlighet har de himmelske legemer, en annen de jordiske.

Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.

Én glans har solen, og en annen månen, og en annen stjernene; for den ene stjerne skiller sig fra den andre i glans.

Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!

Så er det og med de dødes opstandelse. Det såes i forgjengelighet; det opstår i uforgjengelighet;

Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,

det såes i vanære, det opstår i herlighet; det såes i skrøpelighet, det opstår i kraft;

сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,

der såes et naturlig legeme, der opstår et åndelig legeme. Så visst som det gis et naturlig legeme, gis det og et åndelig legeme.

сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

Således er det og skrevet: Det første menneske, Adam, blev til en levende sjel; den siste Adam er blitt til en levendegjørende ånd.

Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.

Men det åndelige er ikke det første, men det naturlige, derefter det åndelige.

Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.

Det første menneske var av jorden, jordisk; det annet menneske er av himmelen.

Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.

Sådan som den jordiske var, så er og de jordiske, og sådan som den himmelske er, så skal og de himmelske være,

Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.

og likesom vi har båret den jordiskes billede, så skal vi og bære den himmelskes billede.

І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.

Men dette sier jeg, brødre, at kjød og blod kan ikke arve Guds rike, heller ikke arver forgjengelighet uforgjengelighet.

І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

Se, jeg sier eder en hemmelighet: Vi skal ikke alle hensove, men vi skal alle forvandles,

Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,

i et nu, i et øieblikk, ved den siste basun. For basunen skal lyde, og de døde skal opstå uforgjengelige, og vi skal forvandles.

раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...

For dette forgjengelige skal bli iklædd uforgjengelighet, og dette dødelige bli iklædd udødelighet.

Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

Og når dette forgjengelige er iklædd uforgjengelighet, og dette dødelige er iklædd udødelighet, da opfylles det ord som er skrevet: Døden er opslukt til seier.

А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!

Død, hvor er din brodd? Død, hvor er din seier?

Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?

Men dødens brodd er synden, og syndens kraft er loven;

Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.

men Gud være takk, som gir oss seier ved vår Herre Jesus Kristus!

А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

Derfor, mine elskede brødre, vær faste, urokkelige, alltid rike i Herrens gjerning, da I vet at eders arbeide ikke er unyttig i Herren!

Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!