Job 30

Fa ankehitriny kosa dia mihomehy ahy na dia izay tokon-jandriko aza, dia zanak'ireo izay nolaviko tsy ho isan'ny amboa miandry ny ondriko akory aza.

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

Eny, mampaninona ahy ny herin'ny tànan'ireo. Izay efa very fahatanjahana?

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Manjenjena noho ny tsi-fisian-kanina sy ny mosary izy; Homankomana foana any an-tany karankaina izy, dia eo an-katoky ny loza sy ny fandringanana.

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

Mitsongo anambodihena eo amin'ny kirihitrala izy, ary ny fakan'ny anjavidy no fihinany.

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

Roahina tsy ho eo amin'ny olona izy sady akoraina toy ny mpangalatra.

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

Any an-dohasaha mahatsiravina no tsy maintsy itoerany, dia ao an-dava-tany sy an-dava-bato.

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

Minananana eny amin'ny kirihitrala izy ary mitangorona eo ambanin'ny amiana.

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

Zanaky ny adala izy sady zanaky ny tsy manan-kaja, ka roahina tsy ho eo amin'ny tany.

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

Ary ankehitriny efa ataony an-kira aho. Eny, efa ambentinteniny aho.

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

Ataony toy ny zava-betaveta aho ka halaviriny, ary tsy menatra handrora ny tavako izy.

Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

Fa noketrahin'Andriamanitra ny kofehiko, ka nampietreny aho; Ka dia mba nesorin'iretsy kosa teo anatrehako ny lamboridiny.

бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Misy androvolahy mitsangana eo ankavanako; Manosika ny tongotro hiala izy ary manandratra tovon-tany hampidirany loza amiko.

По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

Mandrava ny lalako sy manararaotra ny andravana ahy izy, nefa ny tenany tsy manan-kamonjy,

Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

Toy ny fiditra eo amin'ny banga lehibe no fihaviny, ka avy ao amin'ny voarava no imaonany.

немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

Voatodika hamely ahy ny fampitahorana: Manenjika ny voninahitro tahaka ny rivotra izy, ka levona tahaka ny rahona ny famonjena ahy

Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Ary ankehitriny, raraka ato anatiko ny fanahiko. Fenjàn'ny andro fahoriana aho.

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

Ny alina mampahalò ny taolako ho afaka amiko, ary tsy mitsahatra ireo manotahota ahy ireo.

Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

Noho ny haben'ny hery dia tonga tsy antonona ny akanjoko, manenda ahy tahaka ny vozon-dobaka izany.

З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

Eny, nanary ahy teo amin'ny fotaka Izy, ka efa tahaka ny vovoka sy ny lavenona aho

Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

Mitaraina aminao aho, nefa tsy mihaino ahy Hianao; Mijoro eo aho, nefa ierenao foana.

Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

Efa manjary lozabe amiko Hianao; Ny herin'ny tananao no andrafianao ahy.

Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Aingainao ho eny amin'ny rivotra aho ka alefanao handeha, ary levoninao amin'ny tafio-drivotra mifofofofo ho tsinontsinona aho.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Fa fantatro fa hampodinao any amin'ny fahafatesana aho, dia any amin'ny trano fivorian'ny olombelona rehetra.

Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

Kanefa tsy manainga ny tànany va ny olona, raha ianjeran'ny rava? Ary tsy mitaraina va izy, raha tratry ny loza?

Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

Tsy nitomany ny ory va aho? Tsy nangorakoraka ny malahelo va ny fanahiko?

Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Fa niandry ny soa aho, kanjo tonga ny ratsy; Ary nanantena ny mazava aho, kanjo avy ny maizina.

Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

Nandevilevy ny tsinaiko ka tsy nanam-pitsaharana; Nitsena ahy ny andro fahoriana.

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

Mitsaitsaika mitafy lamba fisaonana aho sady tsy mahita masoandro; Mitsangana aho ka mitaraina eo ampivorian'ny olona.

ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

Rahalahin'ny amboadia aho Ary naman'ny ostritsa.

Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

Efa mainty ny hoditro sady miendakendaka, ary efa karankaina noho ny hafanana ny taolako.

моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

Nanjary fisaonana ny lokangako. Ary feon'ny mitomany ny sodiko.

І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...