Luke 7

Now when he had ended all his sayings in the audience of the people, he entered into Capernaum.

А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.

And a certain centurion's servant, who was dear unto him, was sick, and ready to die.

У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.

And when he heard of Jesus, he sent unto him the elders of the Jews, beseeching him that he would come and heal his servant.

А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.

And when they came to Jesus, they besought him instantly, saying, That he was worthy for whom he should do this:

Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

For he loveth our nation, and he hath built us a synagogue.

Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.

Then Jesus went with them. And when he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying unto him, Lord, trouble not thyself: for I am not worthy that thou shouldest enter under my roof:

І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.

Wherefore neither thought I myself worthy to come unto thee: but say in a word, and my servant shall be healed.

Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.

For I also am a man set under authority, having under me soldiers, and I say unto one, Go, and he goeth; and to another, Come, and he cometh; and to my servant, Do this, and he doeth it.

Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.

When Jesus heard these things, he marvelled at him, and turned him about, and said unto the people that followed him, I say unto you, I have not found so great faith, no, not in Israel.

Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

And they that were sent, returning to the house, found the servant whole that had been sick.

А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

And it came to pass the day after, that he went into a city called Nain; and many of his disciples went with him, and much people.

І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.

Now when he came nigh to the gate of the city, behold, there was a dead man carried out, the only son of his mother, and she was a widow: and much people of the city was with her.

І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.

And when the Lord saw her, he had compassion on her, and said unto her, Weep not.

Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!

And he came and touched the bier: and they that bare him stood still. And he said, Young man, I say unto thee, Arise.

І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!

And he that was dead sat up, and began to speak. And he delivered him to his mother.

І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

And there came a fear on all: and they glorified God, saying, That a great prophet is risen up among us; and, That God hath visited his people.

А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!

And this rumour of him went forth throughout all Judæa, and throughout all the region round about.

І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.

And the disciples of John shewed him of all these things.

Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,

And John calling unto him two of his disciples sent them to Jesus, saying, Art thou he that should come? or look we for another?

і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

When the men were come unto him, they said, John Baptist hath sent us unto thee, saying, Art thou he that should come? or look we for another?

А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

And in that same hour he cured many of their infirmities and plagues, and of evil spirits; and unto many that were blind he gave sight.

А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.

Then Jesus answering said unto them, Go your way, and tell John what things ye have seen and heard; how that the blind see, the lame walk, the lepers are cleansed, the deaf hear, the dead are raised, to the poor the gospel is preached.

І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.

And blessed is he, whosoever shall not be offended in me.

І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

And when the messengers of John were departed, he began to speak unto the people concerning John, What went ye out into the wilderness for to see? A reed shaken with the wind?

А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

But what went ye out for to see? A man clothed in soft raiment? Behold, they which are gorgeously apparelled, and live delicately, are in kings' courts.

Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.

But what went ye out for to see? A prophet? Yea, I say unto you, and much more than a prophet.

На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.

This is he, of whom it is written, Behold, I send my messenger before thy face, which shall prepare thy way before thee.

Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

For I say unto you, Among those that are born of women there is not a greater prophet than John the Baptist: but he that is least in the kingdom of God is greater than he.

Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.

And all the people that heard him, and the publicans, justified God, being baptized with the baptism of John.

І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.

But the Pharisees and lawyers rejected the counsel of God against themselves, being not baptized of him.

А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.

And the Lord said, Whereunto then shall I liken the men of this generation? and to what are they like?

І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?

They are like unto children sitting in the marketplace, and calling one to another, and saying, We have piped unto you, and ye have not danced; we have mourned to you, and ye have not wept.

Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

For John the Baptist came neither eating bread nor drinking wine; and ye say, He hath a devil.

Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона.

The Son of man is come eating and drinking; and ye say, Behold a gluttonous man, and a winebibber, a friend of publicans and sinners!

Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників.

But wisdom is justified of all her children.

І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.

And one of the Pharisees desired him that he would eat with him. And he went into the Pharisee's house, and sat down to meat.

А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

And, behold, a woman in the city, which was a sinner, when she knew that Jesus sat at meat in the Pharisee's house, brought an alabaster box of ointment,

І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,

And stood at his feet behind him weeping, and began to wash his feet with tears, and did wipe them with the hairs of her head, and kissed his feet, and anointed them with the ointment.

і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...

Now when the Pharisee which had bidden him saw it, he spake within himself, saying, This man, if he were a prophet, would have known who and what manner of woman this is that toucheth him: for she is a sinner.

Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!

And Jesus answering said unto him, Simon, I have somewhat to say unto thee. And he saith, Master, say on.

І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.

There was a certain creditor which had two debtors: the one owed five hundred pence, and the other fifty.

І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.

And when they had nothing to pay, he frankly forgave them both. Tell me therefore, which of them will love him most?

Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?

Simon answered and said, I suppose that he, to whom he forgave most. And he said unto him, Thou hast rightly judged.

Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.

And he turned to the woman, and said unto Simon, Seest thou this woman? I entered into thine house, thou gavest me no water for my feet: but she hath washed my feet with tears, and wiped them with the hairs of her head.

І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.

Thou gavest me no kiss: but this woman since the time I came in hath not ceased to kiss my feet.

Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.

My head with oil thou didst not anoint: but this woman hath anointed my feet with ointment.

Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...

Wherefore I say unto thee, Her sins, which are many, are forgiven; for she loved much: but to whom little is forgiven, the same loveth little.

Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.

And he said unto her, Thy sins are forgiven.

А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!

And they that sat at meat with him began to say within themselves, Who is this that forgiveth sins also?

А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?

And he said to the woman, Thy faith hath saved thee; go in peace.

А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!