Psalms 74

Aszáf tanítása. Miért vetettél el, oh Isten, teljesen? Miért füstölög haragod a te legelődnek juhai ellen?

Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

Emlékezzél meg a te gyülekezetedről, a melyet régen szerzettél és a melyet megváltottál: a te örökségednek részéről, a Sion hegyéről, a melyen lakozol!

Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

Lépj fel a teljes pusztaságba; mindent tönkre tett az ellenség a szent helyen!

підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Támadóid a te gyülekezeted hajlékában ordítanak: jeleiket tűzték fel jelekké.

Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Úgy tünnek fel, mint mikor valaki fejszéjét emelgeti az erdőnek sűrű fáira.

виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

Faragványait már mind összetördelték: fejszékkel és pőrölyökkel.

А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

Szent helyedet lángba borították; neved hajlékát földig megfertőztették.

Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

Ezt mondották szívökben: Dúljuk fel őket mindenestől! Felgyújtották Istennek minden hajlékát az országban.

Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

Jeleinket nem látjuk, próféta nincs többé, és nincs közöttünk, a ki tudná: meddig tart *ez?*

Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Meddig szidalmaz, oh Isten, a sanyargató? Örökké gyalázza-é az ellenség a te nevedet?

Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

Miért húzod vissza kezedet, jobbodat? *Vond* ki kebeledből: végezz!

Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

Pedig Isten az én királyom eleitől fogva, a ki szabadításokat mível e föld közepette.

А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

Te hasítottad ketté a tengert erőddel; te törted össze a czethalak fejeit a vizekben.

Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

Te rontottad meg a leviathánnak fejét, s adtad azt eledelül a pusztai népnek.

Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

Te fakasztottad fel a forrást és patakot, te száraztottad meg az örök folyókat.

Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

Tiéd a nappal, az éjszaka is tiéd; te formáltad a világosságot és a napot.

Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

Te szabtad meg a földnek minden határát: a nyarat és a telet te formáltad.

всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

Emlékezzél meg erről: ellenség szidalmazta az Urat, s bolond nép káromolta a te nevedet.

Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Ne adjad a fenevadnak a te gerliczédnek lelkét; szegényeidnek gyülekezetéről ne feledkezzél meg végképen!

Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

Tekints a szövetségre; mert telve vannak e földnek rejtekhelyei zsaroló tanyákkal.

Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

A megrontott ne térjen szégyenvallással vissza; a nyomorult és szűkölködő dicsérje a te nevedet.

Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

Kelj fel, oh Isten, és védd a te ügyedet; emlékezzél meg a te gyaláztatásodról, a melylyel naponként illet téged a bolond!

Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

Ne felejtkezzél el ellenségeidnek szaváról, és az ellened támadók háborgatásáról, a mely szüntelen nevekedik!

Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!