Psalms 73

Aszáf zsoltára. Bizony jó Izráelhez az Isten, azokhoz, a kik tiszta szívűek.

Псалом Асафів. Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих!

De én?! Már-már meghanyatlottak lábaim; és kis híjja, hogy lépteim el nem iszamodtak.

А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,

Mert irígykedtem a kevélyekre, látván a gonoszok jó szerencséjét.

бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,

Mert halálukig nincsenek kínjaik, és az ő erejök állandó.

бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

A halandók nyomorúságában nincs részök, és az emberekkel nem ostoroztatnak.

на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.

Ezért nyakuknak ékessége kevélység, ruha gyanánt erőszak borítja őket.

Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,

A kövérség miatt kinn ülnek az ő szemeik, elméjök gondolatjai csaponganak.

вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,

Gúnyolódnak és gonoszságot szólnak; elnyomásról beszélnek fennhéjázással.

сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:

Az égre tátogatják szájokat, és nyelvök eljárja a földet.

свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...

Azért fordul az ő népe ide, hogy tele *pohár* vizet szürcsölnek;

Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду

És mondják: Mint tudhatná ezt az Isten, s van-é a Magasságosban értelem?

та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,

Ímé, ezek gonoszok, és örök biztonságban vagyont gyűjtenek!

як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?

Bizony hiába tartottam én tisztán szívemet, és mostam ártatlanságban kezeimet;

Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,

Mert nyomorgattatom minden napon, és ostoroztatom minden reggel!

і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...

Ha azt mondom: Ilyen módon szólok: Ímé, a te fiaid nemzedékét árulom el.

Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.

Gondolkodom, hogy ezt megérthessem; de nehéz dolog ez szemeimben.

і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,

Mígnem bemenék az Isten szent helyébe: megértém azoknak sorsát.

аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:

Bizony síkos földön helyezted el őket; pusztaságokra vetetted ki őket.

направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!

Mind elpusztulnak egy szempillantásban! Elvesznek, elenyésznek a rettegéstől.

Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!

Mint álmot, ha felserkenünk: te Uram, ha felserkensz, *úgy *veted meg képöket.

Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!

Hogyha keseregne szívem, és háborognának veséim:

Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,

Akkor balgatag és tudatlan volnék én, oktalan állat volnék te irántad.

а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!...

De én mindenkor veled vagyok, te fogod az én jobb kezemet.

Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,

Tanácsoddal igazgatsz engem, és azután dicsőségbe fogadsz be engem.

Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!

Kicsodám van az egekben? Náladnál egyébben nem gyönyörködöm e földön!

Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!

Ha elfogyatkozik is testem és szívem: szívemnek kősziklája és az én örökségem te vagy, oh Isten, mindörökké!

Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,

Mert ímé, a kik eltávoznak tőled, elvesznek; mind kiirtod azokat, a kik elhajolnak tőled.

бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!

De én? Isten közelsége oly igen jó nékem. Az Úr Istenben vetem reménységemet, hogy hirdessem minden te cselekedetedet.

А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!