Psalms 35

Dávidé. Perelj Uram a velem perlőkkel; harczolj a velem harczolókkal.

Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,

Ragadj paizst és vértet, és kelj föl segítségemre.

візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!

Szegezz dárdát és rekeszd el üldözőim útját, mondd lelkemnek: Én vagyok segítséged.

Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!

Szégyen, gyalázat érje azokat, a kik lelkemet keresik; vettessenek hátra és piruljanak, a kik vesztemet koholják.

Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.

Legyenek olyanok, mint a polyva a szél előtt; az Úrnak angyala verdesse *őket.*

Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

Legyen útjok sötét, csuszamlós, s az Úrnak angyala kergesse őket.

нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,

Mert ok nélkül vetették elém titkon vont hálójokat, és ok nélkül ástak vermet az én lelkemnek.

бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!

Érje őt romlás váratlanul, fogja meg hálója, a melyet kivetett, essék belé a veszedelembe.

Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!

Az én lelkem pedig vigad majd az Úrban, örvendezve szabadításában.

А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!

Minden tetemem ezt mondja majd: Kicsoda olyan, mint te, Uram?! A ki megszabadítod a nyomorultat a nála erősebbtől, a szegényt és szűkölködőt az ő megrablójától.

Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.

Erőszakos tanúk állnak elő; azt kérdezik tőlem, a miről nem tudok.

Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,

Jóért roszszal fizetnek meg nékem, megrabolják lelkemet.

віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!

Pedig én az ő betegségökben gyászba öltöztem, bőjttel gyötörtem lelkemet, imádságom kebelemre vissza-vissza szállt.

А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє...

Mintha barátom, testvérem volna, úgy jártam-keltem *érte;* mintha anyámat siratnám, úgy jártam bútól meghajolva:

Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений...

Ők pedig örültek az én bukásomon és összegyűltek; összegyűltek ellenem a rágalmazók, tudtom nélkül gyaláztak és nem nyugodtak,

А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,

Ingyenélők léha csúfkodásai közt fogaikat vicsorgatva rám.

з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...

Oh Uram, meddig nézed? Szabadítsd meg lelkemet tombolásaiktól, az oroszlánkölyköktől az én egyetlenemet.

Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!

Dicsérlek a nagy gyülekezetben, az erős nép között magasztallak téged.

Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!

Ne örüljenek rajtam az én hazug ellenségeim, méltatlan gyűlölőim se hunyorgassanak rám.

Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,

Mert nem beszélnek békességet, hanem a kik békességesek e földön, azok ellen álnok dolgokat koholnak.

бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,

Föltátották rám szájokat, azt mondták: Haha! Haha! Látta a szemünk.

свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили!

Láttad, oh Uram - ne hallgass, oh Uram; ne légy távol tőlem!

Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!

Serkenj föl, ébredj ítéletemre, oh Uram, Istenem, az én ügyemért.

Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,

Ítélj meg engem a te igazságod szerint, oh Uram, Istenem, hogy ne öröljenek rajtam!

розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

Ne mondhassák szívökben: Örülj mi lelkünk! Ne mondhassák: Elnyeltük őt!

нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули...

Szégyenüljenek meg, piruljanak együttesen, a kik bajomnak örülnek; szégyen és gyalázat borítsa be őket, a kik felfuvalkodtak ellenem.

Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!

Vigadjanak és örüljenek, a kik kivánják az én igazságomat, hadd mondják mindenkor: Nagy az Úr, a ki kivánja az ő szolgájának békességét.

Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!

Az én nyelvem pedig hirdetni fogja a te igazságodat, a te dicsőségedet minden napon.

А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!