Psalms 2

Miért dühösködnek a pogányok, és gondolnak hiábavalóságot a népek?

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

A föld királyai felkerekednek és a fejedelmek együtt tanácskoznak az Úr ellen és az ő felkentje ellen:

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

Szaggassuk le az ő bilincseiket, és dobjuk le magunkról köteleiket!

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

Az egekben lakozó neveti, az Úr megcsúfolja őket.

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

Majd szól nékik haragjában, és megrettenti őket gerjedelmében:

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Én kentem ám fel az én királyomat a Sionon, az én szent hegyemen!

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

Törvényül hirdetem: Az Úr mondá nékem: Én fiam vagy te; én ma nemzettelek téged.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Kérjed tőlem és odaadom néked a pogányokat örökségül, és birtokodul a föld határait.

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Összetöröd őket vasvesszővel: széjjelzúzod őket, mint cserépedényt.

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

Azért, királyok, legyetek eszesek, és okuljatok földnek bírái!

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Szolgáljátok az Urat félelemmel, és örüljetek reszketéssel.

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Csókoljátok a Fiút, hogy meg ne haragudjék és el ne veszszetek az úton, mert hamar felgerjed az ő haragja. Boldogok mindazok, a kik ő benne bíznak!

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!