Psalms 142

Dávid tanítása; imádság a barlangban létekor.

Псалом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва.

Fenszóval hívom az Urat, fenszóval könyörgök az Úrhoz.

Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!

Kiöntöm előtte panaszomat, kitárom előtte nyomorúságomat,

Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

Mikor elcsügged bennem a lelkem. Te pedig tudod az én ösvényemet, hogy az úton, a melyen járok, tőrt hánytak elém.

коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

Tekints jobbra és lásd meg, hogy senki sincsen, a ki ismerne; nincsen számomra menedék; senki sem tudakozódik felőlem.

Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...

Hívlak téged, oh Uram; *s ezt* mondom: Te vagy oltalmam *és* örökségem az élőknek földén;

Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!

Figyelmezz esedezésemre, mert igen nyomorult vagyok! Szabadíts meg engem üldözőimtől, mert hatalmasabbak nálamnál! * (Psalms 142:8) Vezesd ki lelkemet a börtönből, hogy magasztaljam a te nevedet! Az igazak vegyenek engem körül, mikor jól teszel majd velem. *

Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони! Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!