Psalms 139

Az éneklőmesternek, Dávid zsoltára. Uram, megvizsgáltál engem, és ismersz.

Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав,

Te ismered ülésemet és felkelésemet, messziről érted gondolatomat.

Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.

Járásomra és fekvésemre ügyelsz, minden útamat jól tudod.

Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,

Mikor még nyelvemen sincs a szó, immár egészen érted azt Uram!

бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!

Elől és hátul körülzártál engem, és fölöttem tartod kezedet.

Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.

Csodálatos előttem *e* tudás, magasságos, nem érthetem azt.

Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!

Hová menjek a te lelked elől és a te orczád elől hova fussak?

Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?

Ha a mennybe hágok fel, ott vagy; ha a Seolba vetek ágyat, ott is jelen vagy.

Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!

Ha a hajnal szárnyaira kelnék, és a tenger túlsó szélére szállanék:

Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,

Ott is a te kezed vezérelne engem, és a te jobbkezed fogna engem.

то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!

Ha azt mondom: A sötétség bizonyosan elborít engem és a világosság körülöttem éjszaka lesz,

Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,

A sötétség sem borít el előled, és fénylik az éjszaka, mint a nappal; a sötétség olyan, mint a világosság.

то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!

Bizony te alkottad veséimet, te takargattál engem anyám méhében.

Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,

Magasztallak, hogy csodálatosan megkülönböztettél. Csodálatosak a te cselekedeteid! és jól tudja ezt az én lelkem.

Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!

Nem volt elrejtve előtted az én csontom, mikor titokban formáltattam és idomíttattam, *mintegy* a föld mélyében.

і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!

Látták szemeid az én alaktalan testemet, és könyvedben ezek mind be voltak írva: a napok is, a melyeken formáltatni fognak; holott egy sem volt még meg közülök.

Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...

És nékem milyen kedvesek a te gondolataid, oh Isten! Mily nagy azoknak summája!

Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,

Számlálgatom őket: többek a fövénynél; felserkenek s mégis veled vagyok.

перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.

Vajha elvesztené Isten a gonoszt! Vérszopó emberek, fussatok el tőlem!

Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!

A kik gonoszul szólnak felőled, *és nevedet* hiába veszik fel, a te ellenségeid.

Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!

Ne gyűlöljem-é, Uram, a téged gyűlölőket? Az ellened lázadókat ne útáljam-é?

Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:

Teljes gyűlölettel gyűlölöm őket, ellenségeimmé lettek!

повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!...

Vizsgálj meg engem, oh Isten, és ismerd meg szívemet! Próbálj meg engem, és ismerd meg gondolataimat!

Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,

És lásd meg, ha van-e nálam a gonoszságnak valamilyen útja? és vezérelj engem az örökkévalóság útján!

і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!