Matthew 22

És megszólalván Jézus, ismét példázatokban beszél vala nékik, mondván:

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

Hasonlatos a mennyeknek országa a királyhoz, a ki az ő fiának menyegzőt szerze.

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

És elküldé szolgáit, hogy meghívják azokat, a kik a menyegzőre hivatalosak valának; de nem akarnak vala eljőni.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

Ismét külde más szolgákat, mondván: Mondjátok meg a hivatalosoknak: Ímé, ebédemet elkészítettem, tulkaim és hízlalt állataim levágva vannak, és kész minden; jertek el a menyegzőre.

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

De azok nem törődvén vele, elmenének, az egyik a maga szántóföldjére, a másik a maga kereskedésébe;

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

A többiek pedig megfogván az ő szolgáit, bántalmazák és megölék őket.

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

Meghallván pedig ezt a király, megharaguvék, és elküldvén hadait, azokat a gyilkosokat elveszté, és azoknak városait fölégeté.

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

Akkor monda az ő szolgáinak: A menyegző ugyan készen van, de a hivatalosok nem valának méltók.

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

Menjetek azért a keresztútakra, és a kiket csak találtok, hívjátok be a menyegzőbe.

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

És kimenvén azok a szolgák az útakra, begyűjték mind a kiket csak találtak vala, jókat és gonoszokat egyaránt. És megtelék a menyegző vendégekkel.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

Bemenvén pedig a király, hogy megtekintse a vendégeket, láta ott egy embert, a kinek nem vala menyegzői ruhája.

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

És monda néki: Barátom, mi módon jöttél ide, holott nincsen menyegzői ruhád? Az pedig hallgata.

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

Akkor monda a király a szolgáknak: Kötözzétek meg a lábait és kezeit, és vigyétek és vessétek őt a külső sötétségre; ott lészen sírás és fogcsikorgatás.

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

Mert sokan vannak a hivatalosok, de kevesen a választottak.

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

Ekkor a farizeusok elmenvén, tanácsot tartának, hogy szóval ejtsék őt tőrbe.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

És elküldék hozzá tanítványaikat a Heródes pártiakkal, a kik ezt mondják vala: Mester, tudjuk, hogy igaz vagy és az Isten útját igazán tanítod, és nem törődöl senkivel, mert embereknek személyére nem nézel.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

Mondd meg azért nékünk, mit gondolsz: Szabad-é a császárnak adót fizetnünk, vagy nem?

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Jézus pedig ismervén az ő álnokságukat, monda: Mit kisértgettek engem, képmutatók?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

Mutassátok nékem az adópénzt. Azok pedig oda vivének néki egy dénárt.

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

És monda nékik: Kié ez a kép, és a felírás?

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

Mondának néki: A császáré. Akkor monda nékik: Adjátok meg azért a mi a császáré a császárnak; és a mi az Istené, az Istennek.

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

És ezt hallván, elcsodálkozának; és ott hagyván őt, elmenének.

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

Ugyanazon a napon menének hozzá a sadduczeusok, a kik a feltámadást tagadják, és megkérdezék őt,

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

Mondván: Mester, Mózes azt mondotta: Ha valaki magzatok nélkül hal meg, annak testvére vegye el annak feleségét, és támaszszon magot testvérének.

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

Vala pedig minálunk hét testvér: és az első feleséget vevén, meghala; és mivelhogy nem vala magzata, feleségét a testvérére hagyá;

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

Hasonlóképen a második is, a harmadik is, mind hetediglen.

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

Legutoljára pedig az asszony is meghala.

А по всіх вмерла й жінка.

A feltámadáskor azért a hét közül melyiké lesz az asszony? Mert mindeniké vala.

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

Jézus pedig felelvén, monda nékik: Tévelyegtek, mivelhogy nem ismeritek sem az írásokat, sem az Istennek hatalmát.

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

Mert a feltámadáskor sem nem házasodnak, sem férjhez nem mennek, hanem olyanok lesznek, mint az Isten angyalai a mennyben.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

A halottak feltámadása felől pedig nem olvastátok-é, a mit az Isten mondott néktek, így szólván:

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

Én vagyok az Ábrahám Istene, és az Izsák Istene, és a Jákób Istene; az Isten nem holtaknak, hanem élőknek Istene.

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

És a sokaság ezt hallván, csodálkozék az ő tudományán.

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

A farizeusok pedig, hallván, hogy a sadduczeusokat elnémította vala, egybegyűlének;

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

És megkérdé őt közülök egy törvénytudó, kisértvén őt, és mondván:

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

Mester, melyik a nagy parancsolat a törvényben?

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

Jézus pedig monda néki: Szeresd az Urat, a te Istenedet teljes szívedből, teljes lelkedből és teljes elmédből.

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

Ez az első és nagy parancsolat.

Це найбільша й найперша заповідь.

A második pedig hasonlatos ehhez: Szeresd felebarátodat, mint magadat.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

E két parancsolattól függ az egész törvény és a próféták.

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

Mikor pedig a farizeusok összegyülekezének, kérdezé őket Jézus,

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

Mondván: Miképen vélekedtek ti a Krisztus felől? kinek a fia? Mondának néki: A Dávidé.

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

Monda nékik: Miképen hívja tehát őt Dávid lélekben Urának, ezt mondván:

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

Monda az Úr az én Uramnak: Ülj az én jobb kezem felől, míglen vetem a te ellenségeidet a te lábaid alá zsámolyul.

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

Ha tehát Dávid Urának hívja őt, mi módon fia?

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

És senki egy szót sem felelhet vala néki; sem pedig nem meri vala őt e naptól fogva többé senki megkérdezni.

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.