Luke 22

Elközelgetett pedig a kovásztalan kenyerek ünnepe, mely husvétnak mondatik.

Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

És a főpapok és az írástudók keresnek vala módot, hogyan öljék meg őt; mert féltek a néptől.

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

Beméne pedig a Sátán Júdásba, ki Iskáriótesnek neveztetik, és a tizenkettőnek számából vala;

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

És elmenvén, megbeszélé a főpapokkal és a vezérekkel, mimódon adja őt nékik kezökbe.

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

És azok örülének, és megszerződének, hogy pénzt adnak néki;

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

Ő pedig megigéré, és keres vala jó alkalmat, hogy őt nékik kezökbe adja zenebona nélkül.

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

Eljöve pedig a kovásztalan kenyerek napja, melyen meg kelle öletni a husvéti báránynak;

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

És elküldé Pétert és Jánost, mondván: Elmenvén, készítsétek el nékünk a husvéti bárányt, hogy megegyük.

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

Ők pedig mondának néki: Hol akarod, hogy elkészítsük?

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

És ő monda nékik: Ímé, mikor bementek a városba, szembe jő veletek egy ember, ki egy korsó vizet visz; kövessétek őt abba a házba, a melybe bemegy.

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

És mondjátok a ház gazdájának: Ezt mondja néked a Mester: Hol van az a szállás, a hol megeszem az én tanítványaimmal a husvéti bárányt?

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

És ő mutat néktek egy nagy vacsoráló helyet, berendezve, ott készítsétek el.

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

Elmenvén pedig, úgy találák, a mint mondta nékik; és elkészíték a húsvéti bárányt.

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

És mikor eljött az idő, asztalhoz üle, és a tizenkét apostol ő vele egyetembe.

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

És monda nékik: Kívánva kívántam a husvéti bárányt megenni veletek, melőtt én szenvednék:

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

Mert mondom néktek, hogy többé nem eszem abból, míglen beteljesedik az Isten országában.

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

És *a* pohárt vévén, minekutána hálákat adott, monda: Vegyétek ezt, és osszátok el magatok között:

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

Mert mondom néktek, hogy nem iszom a szőlőtőkének gyümölcséből, míglen eljő az Isten országa.

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

És minekutána a kenyeret vette, hálákat adván megszegé, és adá nékik, mondván: Ez az én testem, mely ti érettetek adatik: ezt cselekedjétek az én emlékezetemre.

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

Hasonlóképen a pohárt is, minekutána vacsorált, ezt mondván: E pohár amaz új szövetség az én véremben, mely ti érettetek kiontatik.

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

De ímé annak a keze, a ki engem elárul, velem van az asztalon.

Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

És az embernek Fia jóllehet, elmegy, mint elvégeztetett: de jaj annak az embernek, a ki által elárultatik!

Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

És ők kezdék egymás között kérdezni, vajjon ki lehet az ő közöttük, a ki ezt meg fogja tenni?

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

Támada pedig köztük versengés is, hogy ki tekinthető köztük nagyobbnak.

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

Ő pedig monda nékik: A pogányokon uralkodnak az ő királyaik, és a kiknek azokon hatalmuk van, jóltévőknek hivatnak.

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

De ti nem úgy: hanem a ki legnagyobb köztetek, olyan legyen, mint a ki legkisebb; és a ki fő, mint a ki szolgál.

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

Mert melyik nagyobb, az-é, a ki asztalnál ül, vagy a ki szolgál? nemde a ki asztalnál ül? De én ti köztetek olyan vagyok, mint a ki szolgál.

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

Ti vagytok pedig azok, kik megmaradtatok én velem az én kísérteteimben;

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

Én azért adok néktek, miképen az én Atyám adott nékem, országot,

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

Hogy egyetek és igyatok az én asztalomon az én országomban, és üljetek királyi székeken, ítélvén az Izráelnek tizenkét nemzetségét.

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

Monda pedig az Úr: Simon! Simon! ímé a Sátán kikért titeket, hogy megrostáljon, mint a búzát;

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

De én imádkoztam érted, hogy el ne fogyatkozzék a te hited: te azért idővel megtérvén, a te atyádfiait erősítsed.

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

Ő pedig monda néki: Uram, te veled kész vagyok mind tömlöczre, mind halálra menni!

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

És ő monda: Mondom néked Péter: Ma nem szól addig a kakas, míg te háromszor meg nem tagadod, hogy ismersz engem.

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

És monda nékik: Mikor elküldtelek benneteket erszény, táska és saru nélkül, volt-é valamiben fogyatkozástok? Ők pedig mondának: Semmiben sem.

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

Monda azért nékik: De most, a kinek erszénye van elővegye, hasonlóképen a táskát; és a kinek nincs, adja el felső ruháját, és vegyen szablyát.

А тепер - каже їм - хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

Mert mondom néktek, hogy még ennek az írásnak be kell teljesülni rajtam, hogy: És a gonoszok közé számláltatott. Mert a mik reám vonatkoznak is, elvégeztetnek.

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

Azok pedig mondának: Uram, ímé van itt két szablya. Ő pedig monda: Elég.

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

És kimenvén, méne az ő szokása szerint az Olajfák hegyére; követék pedig őt az ő tanítványai is.

І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

És mikor ott a helyen vala, monda nékik: Imádkozzatok, hogy kísértetbe ne essetek.

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

És ő eltávozék tőlök mintegy kőhajításnyira; és térdre esvén, imádkozék,

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

Mondván: Atyám, ha akarod, távoztasd el tőlem e pohárt; mindazáltal ne az én akaratom, hanem a tiéd legyen!

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

És angyal jelenék meg néki mennyből, erősítvén őt.

І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

És haláltusában lévén, buzgóságosabban imádkozék; és az ő verítéke olyan vala, mint a nagy vércseppek, melyek a földre hullanak.

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

És minekutána fölkelt az imádkozástól, az ő tanítványaihoz menvén, aludva találá őket a szomorúság miatt,

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

És monda nékik: Mit alusztok? Keljetek fel és imádkozzatok, hogy kísértetbe ne essetek.

І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

És mikor még beszéle, ímé sokaság *jöve,* melynek az méne előtte, a ki Júdásnak neveztetik, egy a tizenkettő közül: és közelgete Jézushoz, hogy őt megcsókolja.

І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

Jézus pedig monda néki: Júdás, csókkal árulod el az embernek Fiát?

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

Látván pedig azok, a kik ő körülötte *valának,* a mi következik, mondának néki: Uram, vágjuk-é őket fegyverrel?

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

És közülök valaki megvágá a főpap szolgáját, és levágá annak jobb fülét.

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

Felelvén pedig Jézus, monda: Elég eddig. És illetvén annak fülét, meggyógyítá azt.

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

Monda pedig Jézus azoknak, a kik ő hozzá mentek, a főpapoknak, a templom tisztjeinek és a véneknek: Mint valami latorra, úgy jöttetek szablyákkal és fustélyokkal?

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

Mikor minden nap veletek voltam a templomban, a ti kezeiteket nem vetétek én reám; de ez a ti órátok, és a sötétségnek hatalma.

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

Megfogván azért őt, elvezeték, és elvivék a főpap házába. Péter pedig követi vala távol.

А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

És mikor tüzet gerjesztettek az udvar közepén, és ők együtt leültek, Péter is leüle ő velök.

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

És meglátván őt egy szolgálóleány, a mint a világosságnál ült, szemeit reá vetvén, monda: Ez is ő vele vala!

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

Ő pedig megtagadá őt, mondván: Asszony, nem ismerem őt!

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

És egy kevéssel azután más látván őt, monda: Te is azok közül való vagy! Péter pedig monda: Ember, nem vagyok!

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

És úgy egy óra mulva más valaki erősíté, mondván: Bizony ez is vele vala: mert Galileából való is.

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

Monda pedig Péter: Ember, nem tudom, mit mondasz! És azonnal, mikor ő még beszélt, megszólalt a kakas.

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

És hátra fordulván az Úr, tekinte Péterre. És megemlékezék Péter az Úr szaváról, a mint néki mondta: Mielőtt a kakas szól, háromszor megtagadsz engem.

І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

És kimenvén Péter, keservesen síra.

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

És azok a férfiak, a kik fogva tarták Jézust, csúfolják vala, vervén őt.

А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

És *szemeit* betakarván, arczul csapdosák őt, és kérdezék őt, mondván: Prófétáld meg ki az, a ki téged vere?

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

És sok egyéb dolgot mondának néki, szidalmazván őt.

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

És a mint nappal lett, egybegyűle a nép véneinek tanácsa, főpapok és írástudók: és vivék őt az ő gyülekezetükbe,

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

Mondván: Ha te vagy a Krisztus, mondd meg nékünk. Monda pedig nékik: Ha mondom néktek, nem hiszitek:

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

De ha kérdezlek is, nem feleltek nékem, sem el nem bocsátotok.

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

Mostantól fogva ül az embernek Fia az Isten hatalmának jobbja felől.

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

Mondának pedig mindnyájan: Te vagy tehát az Isten Fia? Ő pedig monda nékik: Ti mondjátok, hogy én vagyok!

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

Azok pedig mondának: Mi szükségünk van még bizonyságra? Hiszen mi magunk hallottuk az ő szájából.

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!