Lamentations 3

Én vagyok az az ember, a ki nyomorúságot látott az ő haragjának vesszeje miatt.

Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

Engem vezérlett és járatott sötétségben és nem világosságban.

Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

Bizony ellenem fordult, *ellenem* fordítja kezét minden nap.

Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

Megfonnyasztotta testemet és bőrömet, összeroncsolta csontjaimat.

Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

*Erősséget* épített ellenem és körülvett méreggel és fáradsággal.

обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

Sötét helyekre ültetett engem, mint az örökre meghaltakat.

у темноті мене посадив, мов померлих давно...

Körülkerített, hogy ki ne mehessek, nehézzé tette lánczomat.

Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

Sőt ha kiáltok és segítségül hívom is, nem hallja meg imádságomat.

І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

Elkerítette az én útaimat terméskővel, ösvényeimet elforgatta.

Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

Ólálkodó medve ő nékem *és* lesben álló oroszlán.

Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

Útaimat elterelte, és darabokra vagdalt és elpusztított engem!

Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

Kifeszítette kézívét, és a nyíl elé czélul állított engem!

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

Veséimbe bocsátotta tegzének fiait.

пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

Egész népemnek csúfjává lettem, és gúnydalukká napestig.

Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

Eltöltött engem keserűséggel, megrészegített engem ürömmel.

Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

És kova-kővel tördelte ki fogaimat; porba tiprott engem.

І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

És kizártad lelkem a békességből; elfeledkeztem a jóról.

і душа моя спокій згубила, забув я добро...

És mondám: Elveszett az én erőm és az én reménységem az Úrban.

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

Emlékezzél meg az én nyomorúságomról és eltapodtatásomról, az ürömről és a méregről!

Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

Vissza-visszaemlékezik, és megalázódik bennem az én lelkem.

душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

Ezt veszem szívemre, azért bízom.

Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

Az Úr kegyelmessége az, hogy még nincsen végünk; mivel nem fogyatkozik el az ő irgalmassága!

Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

Minden reggel meg-megújul; nagy a te hűséged!

нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

Az Úr az én örökségem, mondja az én lelkem, azért benne bízom.

Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

Jó az Úr azoknak, a kik várják őt; a léleknek, a mely keresi őt.

Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

Jó várni és megadással lenni az Úr szabadításáig.

Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

Jó a férfiúnak, ha igát visel ifjúságában.

Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

Egyedül ül és hallgat, mert felvette magára.

нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

Porba teszi száját, *mondván:* Talán van *még* reménység?

хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

Orczáját tartja az őt verőnek, megelégszik gyalázattal.

хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

Mert nem zár ki örökre az Úr.

Бо Господь не навіки ж покине!

Sőt, ha megszomorít, meg is vígasztal az ő kegyelmességének gazdagsága szerint.

Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

Mert nem szíve szerint veri és szomorítja meg az embernek fiát.

бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

Hogy lábai alá tiporja valaki a föld minden foglyát;

Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

Hogy elfordíttassék az ember ítélete a Magasságosnak színe előtt;

щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

Hogy elnyomassék az ember az ő peres dolgában: ezt az Úr nem nézi el.

щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

Kicsoda az, a ki szól és meglesz, ha nem parancsolja az Úr?

Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

A Magasságosnak szájából nem jő ki a gonosz és a jó.

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

Mit zúgolódik az élő ember? Ki-ki a maga bűneiért *bűnhődik.*

Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

Tudakozzuk a mi útainkat és vizsgáljuk meg, és térjünk az Úrhoz.

Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

Emeljük fel szíveinket kezeinkkel egyetemben Istenhez az égben.

підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

Mi voltunk gonoszok és pártütők, azért nem bocsátottál meg.

Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

Felöltötted a haragot és üldöztél minket, öldököltél, nem kiméltél.

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

Felöltötted a felhőt, hogy hozzád ne jusson az imádság.

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

Sepredékké és útálattá tettél minket a népek között.

Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

Feltátotta száját ellenünk minden ellenségünk.

наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

Rettegés és tőr van mi rajtunk, pusztulás és romlás.

страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

Víz-patakok folynak alá az én szememből népem leányának romlása miatt.

Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

Szemem csörgedez és nem szünik meg, nincs pihenése,

Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,

Míg ránk nem tekint és meg nem lát az Úr az égből.

аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

Szemem bánatba ejté lelkemet városomnak minden leányáért.

моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

Vadászva vadásztak reám, mint valami madárra, ellenségeim ok nélkül.

Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

Veremben fojtották meg életemet, és követ hánytak rám.

життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

Felüláradtak a vizek az én fejem felett; mondám: Kivágattam!

Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

Segítségül hívtam a te nevedet, oh Uram, a legalsó veremből.

Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

Hallottad az én szómat; ne rejtsd el füledet sóhajtásom és kiáltásom elől.

Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

Közelegj hozzám, mikor segítségül hívlak téged; mondd: Ne félj!

Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

Pereld meg Uram lelkemnek perét; váltsd meg életemet.

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

Láttad, oh Uram, az én bántalmaztatásomat; ítéld meg ügyemet.

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

Láttad minden bosszúállásukat, minden ellenem való gondolatjokat.

Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

Hallottad Uram az ő szidalmazásukat, minden ellenem való gondolatjokat;

Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

Az ellenem támadóknak ajkait, és ellenem való mindennapi szándékukat.

мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

Tekintsd meg leülésöket és felkelésöket; én vagyok az ő gúnydaluk.

Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

Fizess meg nékik, Uram, az ő kezeiknek munkája szerint.

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Adj nékik szívbeli konokságot; átkodul reájok.

Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

Üldözd haragodban, és veszesd el őket az Úr ege alól!

Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!