John 10

Bizony, bizony mondom néktek: A ki nem az ajtón megy be a juhok aklába, hanem másunnan hág be, tolvaj az és rabló.

Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.

A ki pedig az ajtón megy be, a juhok pásztora az.

А хто входить дверима, той вівцям пастух.

Ennek az ajtónálló *ajtót* nyit; és a juhok hallgatnak annak szavára; és a maga juhait nevökön szólítja, és kivezeti őket.

Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.

És mikor kiereszti az ő juhait, előttök megy; és a juhok követik őt, mert ismerik az ő hangját.

А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.

Idegent pedig nem követnek, hanem elfutnak attól: mert nem ismerik az idegenek hangját.

За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.

Ezt a példázatot mondá nékik Jézus; de ők nem értették, mi az, a mit szól vala nékik.

Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив.

Újra monda azért nékik Jézus: Bizony, bizony mondom néktek, hogy én vagyok a juhoknak ajtaja.

І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям.

Mindazok, a kik előttem jöttek, tolvajok és rablók: de nem hallgattak rájok a juhok.

Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

Én vagyok az ajtó: ha valaki én rajtam megy be, megtartatik és bejár és kijár majd, és legelőt talál.

Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.

A tolvaj nem egyébért jő, hanem hogy lopjon és öljön és pusztítson; én azért jöttem, hogy életök legyen, és bővölködjenek.

Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.

Én vagyok a jó pásztor: a jó pásztor életét adja a juhokért.

Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.

A béres pedig és a ki nem pásztor, a kinek a juhok nem tulajdonai, látja a farkast jőni, és elhagyja a juhokat, és elfut: és a farkas elragadozza azokat, és elszéleszti a juhokat.

А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.

A béres pedig *azért* fut el, mert béres, és nincs gondja a juhokra.

А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.

Én vagyok a jó pásztor; és ismerem az enyéimet, és engem *is* ismernek az enyéim,

Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

A miként ismer engem az Atya, és én *is* ismerem az Atyát; és életemet adom a juhokért.

Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.

Más juhaim is vannak nékem, a melyek nem ebből az akolból valók: azokat is elő kell hoznom, és hallgatnak majd az én szómra; és lészen egy akol *és* egy pásztor.

Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!

Azért szeret engem az Atya, mert én leteszem az én életemet, hogy újra felvegyem azt.

Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.

Senki sem veszi azt el én tőlem, hanem én teszem le azt én magamtól. Van hatalmam letenni azt, és van hatalmam ismét felvenni azt. Ezt a parancsolatot vettem az én Atyámtól.

Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця.

Újra hasonlás lőn a zsidók között e beszédek miatt.

З-за цих слів між юдеями знову незгода знялася.

És sokan mondják vala közülök: Ördög van benne és bolondozik, mit hallgattok reá?

І багато-хто з них говорили: Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте ви Його?

Mások mondának: Ezek nem ördöngősnek beszédei. Vajjon az ördög megnyithatja-é a vakok szemeit?

Інші казали: Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?...

Lőn pedig Jeruzsálemben a templomszentelés ünnepe: és tél vala;

Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.

És Jézus a templomban, a Salamon tornáczában jár vala.

А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку.

Körülvevék azért őt a zsidók, és mondának néki: Meddig tartasz még bizonytalanságban bennünket? Ha te vagy a Krisztus, mondd meg nékünk nyilván!

Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам!

Felele nékik Jézus: Megmondtam néktek, és nem hiszitek: a cselekedetek, a melyeket én cselekszem az én Atyám nevében, azok tesznek bizonyságot rólam.

Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене.

De ti nem hisztek, mert ti nem az én juhaim közül vagytok. A mint megmondtam néktek:

Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви.

Az én juhaim hallják az én szómat, és én ismerem őket, és követnek engem:

Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.

És én örök életet adok nékik; és soha örökké el nem vesznek, és senki ki nem ragadja őket az én kezemből.

І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.

Az én Atyám, a ki *azokat* adta nékem, nagyobb mindeneknél; és senki sem ragadhatja ki *azokat* az én Atyámnak kezéből.

Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.

Én és az Atya egy vagyunk.

Я й Отець Ми одне!

Ismét köveket ragadának azért a zsidók, hogy megkövezzék őt.

Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його.

Felele nékik Jézus: Sok jó dolgot mutattam néktek az én Atyámtól; azok közül melyik dologért köveztek meg engem?

Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?

Felelének néki a zsidók, mondván: Jó dologért nem kövezünk meg téged, hanem káromlásért, tudniillik, hogy te ember létedre Istenné teszed magadat.

Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш...

Felele nékik Jézus: Nincs-é megírva a ti törvényetekben: Én mondám: Istenek vagytok?

Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги?

Ha azokat isteneknek mondá, a kikhez az Isten beszéde lőn (és az írás fel nem bontható),

Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути,

Arról mondjátok-é ti, a kit az Atya megszentelt és elküldött e világra: Káromlást szólsz; mivelhogy azt mondám: Az Isten Fia vagyok?!

то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий?

Ha az én Atyám dolgait nem cselekszem, ne higyjetek nékem;

Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.

Ha pedig azokat cselekszem, ha nékem nem hisztek is, higyjetek a cselekedeteknek: hogy megtudjátok és elhigyjétek, hogy az Atya én bennem van, és én ő benne vagyok.

А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці!

Ismét meg akarák azért őt fogni; de kiméne az ő kezökből.

Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.

És újra elméne túl a Jordánon, arra a helyre, a hol János először keresztelt vala; és ott marada.

І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.

És sokan menének ő hozzá és mondják vala, hogy: János nem tett ugyan semmi csodát; de mindaz, a mit János e felől mondott, igaz vala.

І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було.

És sokan hivének ott ő benne.

І багато-хто ввірували в Нього там.