Job 6

Jób pedig felele, és monda:

А Йов відповів та й сказав:

Oh, ha az én bosszankodásomat mérlegre vetnék, és az én nyomorúságomat vele együtt tennék a fontba!

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

Bizony súlyosabb ez a tenger fövenyénél; azért balgatagok az én szavaim.

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Mert a Mindenható nyilai vannak én bennem, a melyeknek mérge emészti az én lelkemet, és az Istennek rettentései ostromolnak engem.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Ordít-é a vadszamár a zöld füvön, avagy bőg-é az ökör az ő abrakja mellett?

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Vajjon ízetlen, sótalan étket eszik-é az ember; avagy kellemes íze van-é a tojásfehérnek?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Lelkem iszonyodik érinteni is; olyanok azok nékem, mint a megromlott kenyér!

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Oh, ha az én kérésem teljesülne, és az Isten megadná, amit reménylek;

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

És tetszenék Istennek, hogy összetörjön engem, megoldaná kezét, hogy szétvagdaljon engem!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Még akkor lenne valami vigasztalásom; újjonganék a fájdalomban, a mely nem kimél, mert nem tagadtam meg a Szentnek beszédét.

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Micsoda az én erőm, hogy várakozzam; mi az én végem, hogy türtőztessem magam?!

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Kövek ereje-é az én erőm, avagy az én testem aczélból van-é?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Hát nincsen-é segítség számomra; avagy a szabadulás elfutott-é tőlem?!

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

A szerencsétlent barátjától részvét illeti meg, még ha elhagyja is a Mindenhatónak félelmét.

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

Atyámfiai hűtlenül elhagytak mint a patak, a mint túláradnak medrükön a patakok.

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

A melyek szennyesek a jégtől, a melyekben *olvadt* hó hömpölyög;

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Mikor átmelegülnek, elapadnak, a hőség miatt fenékig száradnak.

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

Letérnek útjokról a vándorok; felmennek a sivatagba *utánok* és elvesznek.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Nézegetnek utánok Téma vándorai; Sébának utasai bennök reménykednek.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Megszégyenlik, hogy bíztak, közel mennek és elpirulnak.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Így lettetek ti most semmivé; látjátok a nyomort és féltek.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Hát mondtam-é: adjatok nékem *valamit,* és a ti jószágotokból ajándékozzatok meg engem?

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

Szabadítsatok ki engem az ellenség kezéből, és a hatalmasok kezéből vegyetek ki engem?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Tanítsatok meg és én elnémulok, s a miben tévedek, értessétek meg velem.

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Oh, mily hathatósak az igaz beszédek! De mit ostoroz a ti ostorozásotok?

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Szavak ostorozására készültök-é? Hiszen a szélnek valók a kétségbeesettnek szavai!

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Még az árvának is néki esnétek, és *sírt* ásnátok a ti barátotoknak is?!

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Most hát tessék néktek rám tekintenetek, és szemetekbe csak nem hazudom?

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Kezdjétek újra kérlek, ne legyen hamisság. Kezdjétek újra, az én igazságom még mindig áll.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Van-é az én nyelvemen hamisság, avagy az én ínyem nem veheti-é észre a nyomorúságot?

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?