Job 37

Halljátok meg figyelmetesen az ő hangjának dörgését, és a zúgást, a mely az ő szájából kijön!

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Az egész ég alatt szétereszti azt, és villámát is a földnek széléig.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Utána hang zendül, az ő fenségének hangjával mennydörög, s nem tartja vissza azt, ha szava megzendült.

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

Isten az ő szavával csudálatosan mennydörög, és nagy dolgokat cselekszik, úgy hogy nem érthetjük.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Mert azt mondja a hónak: Essél le a földre! És a zápor-esőnek és a zuhogó zápornak: *Szakadjatok.*

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Minden ember kezét lepecsétli, hogy megismerje minden halandó, hogy az ő műve.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Akkor a vadállat az ő tanyájára húzódik, és az ő barlangjában marad.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

Rejtekéből előjön a vihar, és az északi szelektől a fagy.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

Isten lehellete által támad a jég, és szorul össze a víznek szélessége.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

Majd nedvességgel öntözi meg a felleget, s áttöri a borulatot az ő villáma.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

És az köröskörül forog az ő vezetése alatt, hogy mindazt megtegyék, a mit parancsol nékik, a föld kerekségének színén.

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

Vagy ostorul, ha földjének úgy kell, vagy áldásul juttatja azt.

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

Vedd ezt füledbe Jób, állj meg és gondold meg az Istennek csudáit.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

Megtudod-é, mikor rendeli azt rájok az Isten, hogy villanjon az ő felhőjének villáma?

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Tudod-é, hogy miként lebegnek a felhők, *vagy* a tökéletes tudásnak csudáit *érted-é?*

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Miképen melegülnek át ruháid, mikor nyugton van a föld a déli széltől?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Vele együtt terjesztetted-é ki az eget, a mely szilárd, mint az aczéltükör?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Mondd meg nékünk, mit szóljunk néki? A setétség miatt semmit sem kezdhetünk.

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Elbeszélik-é néki, ha szólok? Ha elmondaná valaki: bizony vége volna!

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Néha nem látják a napot, bár az égen ragyog; de szél fut át *rajta* és kiderül.

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Észak felől arany*színű világosság* támad, Isten körül félelmetes dicsőség.

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

Mindenható! Nem foghatjuk meg őt; nagy az ő hatalma és ítélő ereje, és a tiszta igazságot el nem nyomja.

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

Azért rettegjék őt az emberek; a *kevély* bölcsek közül nem lát ő egyet sem.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.