Job 21

Felele pedig Jób, és monda:

А Йов відповів та й сказав:

Jól hallgassátok meg az én beszédemet, és legyen ez a ti vigasztalástok *helyett.*

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Szenvedjetek el engem, a míg szólok, azután gúnyoljátok ki beszédemet.

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Avagy én embernek panaszolkodom-é? Miért ne volna hát keserű a lelkem?

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

Tekintsetek reám és álmélkodjatok el, és tegyétek kezeteket szátokra.

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Ha visszaemlékezem, mindjárt felháborodom, és reszketés fogja el testemet.

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Mi az oka, hogy a gonoszok élnek, vénséget érnek, sőt még meg is gyarapodnak?

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Az ő magvok előttök nő fel ő velök, és az ő sarjadékuk szemeik előtt.

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Házok békességes a félelemtől, és az Isten vesszeje nincsen ő rajtok.

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Bikája folyat és nem terméketlen, tehene megellik és el nem vetél.

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Kieresztik, mint nyájat, kisdedeiket, és ugrándoznak az ő magzataik.

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Dobot és hárfát ragadnak, és örvendeznek a síp zengésének.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Jóllétben töltik el napjaikat, és egy pillanat alatt szállnak alá a sírba;

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Noha azt mondják Istennek: Távozzál el tőlünk, mert a te utaidnak tudásában nem gyönyörködünk!

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Micsoda a Mindenható, hogy tiszteljük őt, és mit nyerünk vele, ha esedezünk előtte?

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Mindazáltal az ő javok nincsen hatalmukban, azért a gonoszok tanácsa távol legyen tőlem!

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Hányszor aluszik el a gonoszok szövétneke, és jő rájok az ő veszedelmök! *Hányszor* osztogatja részöket haragjában.

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Olyanok lesznek, mint a pozdorja a szél előtt, és mint a polyva, a melyet forgószél ragad el.

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Isten az ő fiai számára tartja fenn annak büntetését. Megfizet néki, hogy megérzi majd.

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

Maga látja meg a maga veszedelmét, és a Mindenható haragjából iszik.

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Mert mi gondja van néki házanépére halála után, ha az ő hónapjainak száma letelt?!

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Ki taníthatja Istent bölcseségre, hisz ő ítéli meg a magasságban levőket is!

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

Ez meghal az ő teljes boldogságában, egészen megelégedetten és nyugodtan;

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

Fejőedényei tejjel vannak tele, csontjainak velője nedvességtől árad.

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

Amaz elkeseredett lélekkel hal meg, mert nem élhetett a jóval.

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

Együtt feküsznek a porban, és féreg lepi őket.

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Ímé, jól tudom a ti gondolatitokat és a hamisságokat, a melyekkel méltatlankodtok ellenem;

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Mert ezt mondjátok: Hol van ama főembernek háza, hol van a gonoszok lakozásának sátora?

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Avagy nem kérdeztétek-é meg azokat, a kik *sokat* utaznak és jeleiket nem ismeritek-é?

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Bizony a veszedelemnek napján elrejtetik a gonosz, a haragnak napján kiszabadul.

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Kicsoda veti szemére az ő útját, és a mit cselekedett, kicsoda fizet meg néki azért?

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Még ha a sírba vitetik is ki, a sírdomb felett is él.

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Édesek lesznek néki a sírnak hantjai, és maga után vonsz minden embert, a mint számtalanok *mentek el* előtte.

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Hogyan vigasztalnátok hát engem hiábavalósággal? Feleselésetek igazságtalanság marad.

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...