Psalms 44

Koran lasten opetus, edelläveisaajalle. Jumala! me olemme korvillamme kuulleet, meidän isämme ovat meille luetelleet, mitäs heidän aikanansa ja muinen tehnyt olet.

Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний.

Sinä olet ajanut pakanat pois kädelläs; mutta heidät sinä olet istuttanut siaan: sinä olet kansat kadottanut, mutta heitä sinä olet levittänyt.

Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:

Sillä ei he ole miekallansa maata omistaneet, ja heidän käsivartensa ei auttaneet heitä, vaan sinun oikia kätes ja sinun käsivartes, ja sinun kasvois valkeus; sillä sinä mielistyit heihin.

Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!

Jumala, sinä olet minun kuninkaani, joka autuuden Jakobille lupaat.

Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!

Sinun kauttas me vihollisemme paiskaamme maahan; sinun nimessäs me tallaamme vastaankarkaajamme.

Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:

Sillä en minä luota joutseeni, eikä miekkani auta minua.

Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,

Mutta sinä autat meitä vihollisistamme, ja saatat niitä häpiään, jotka meitä vihaavat.

бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,

Jumalasta me kerskaamme joka päivä, ja kiitämme sinun nimeäs ijankaikkisesti, Sela!

але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!

Miksi sinä nyt sysäät meitä pois, ja annat meidän häpiään tulla, etkä lähde meidän sotajoukkomme kanssa?

Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім'я Твоє славимо, Села,

Sinä annat meidän paeta vihollistemme edessä, että ne raatelisivat meitä, jotka meitä vihaavat.

та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:

Sinä annat meitä syötäviksi niinkuin lampaita, ja hajoitat pakanain sekaan.

Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток...

Sinä myit kansas ilman hintaa, ja et mitään siitä ottanut.

Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,

Sinä panet meitä häpiäksi läsnä-asuvaisillemme, pilkaksi ja nauruksi niille, jotka meidän ympärillämme ovat.

Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!

Sinä teet meitä sananlaskuksi pakanain seassa, ja että kansat vääntelevät päätänsä meidän tähtemme.

Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,

Joka päivä on minun häväistykseni minun edessäni; ja minun kasvoini häpiä peittää minun,

Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас...

Että minun pitää pilkkaajia ja laittajia kuuleman, ja viholliset ja tylyt kostajat näkemän.

Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,

Nämät kaikki ovat tulleet meidän päällemme; ja emme sentähden ole sinua unhottaneet, emmekä petollisesti sinun liittoas vastaan tehneet.

через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...

Ja ei meidän sydämemme takaperin kääntynyt, eikä meidän käymisemme poikennut sinun tiestäs;

Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,

Ettäs meitä niin löit rikki lohikärmeiden seassa ja peitit meitä kuoleman varjolla.

не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!

Jos me olisimme meidän Jumalamme nimen unhottaneet, ja meidän kätemme nostaneet vieraalle Jumalalle,

Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,

Eikö Jumala sitä etsisi? vaan hän itse tietää meidän sydämemme pohjan.

чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?

Sillä sinun tähtes me surmataan joka päivä: ja me luetaan teuraslampaiksi.

Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,

Herää, Herra, miksis makaat? valvo, ja älä meitä sysää pois kaiketikaan.

що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...

Miksis peität kasvos, ja unohdat meidän raadollisuutemme ja ahdistuksemme?

Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!

Sillä meidän sielumme on painettu alas maahan asti: meidän vatsamme riippuu maassa.

Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?

Nouse, auta meitä, ja lunasta meitä laupiutes tähden!

Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі... Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!