Psalms 35

Davidin Psalmi. Riitele, Herra, riitaveljeini kanssa: sodi vihollisiani vastaan.

Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,

Tempaa kilpi ja keihäs, ja nouse minua auttamaan.

візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!

Sivalla ase ja suojele minua sortajiani vastaan: sano sielulleni: minä olen apus.

Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!

Häpiään ja pilkkaan tulkoon kaikki, jotka sieluani väijyvät: palatkoon takaperin ja nauruksi tulkoon, jotka minulle pahaa suovat.

Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.

Olkoon he niinkuin akanat tuulessa; ja Herran enkeli sysätköön heitä pois.

Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

Heidän tiensä olkaan pimiä ja niljakas; ja Herran enkeli vainotkoon heitä.

нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,

Sillä he ovat ilman syytä verkkonsa virittäneet minua kadottaaksensa, ja ilman syytä ovat sielulleni kaivaneet haudan.

бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!

Tulkoon hänelle vaiva, jota ei hän tiedä, ja verkko, jonka hän viritti, käsittäköön hänen: siihen hän langetkoon.

Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!

Mutta minun sieluni iloitkoon Herrassa ja riemuitkaan hänen avustansa.

А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!

Kaikki minun luuni sanokaan: Herra, kuka on sinun vertaises? sinä joka päästät nöyrän väkevämmän käsistä, raadollisen ja köyhän raatelialtansa.

Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.

Väärät todistajat astuvat edes, jotka minua niihin soimaavat, joista en mitään tiedä.

Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,

He tekevät minulle pahaa hyvästä, minulle mielikarvaudeksi.

віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!

Mutta minä, kuin he sairastivat, puin säkin päälleni, vaivasin itsiäni paastolla, ja rukoilin sydämestäni;

А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє...

Minä käytin itseni kuin he olisivat olleet minun ystäväni ja veljeni: niinkuin se joka äitiänsä murehtii, kävin minä kumarruksissa murhevaatteissa.

Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений...

Mutta he iloitsevat minun vahingostani ja kokoontuvat: ontuvat myös kokoovat heitänsä havaitsematta minua vastaan, he repivät ja ei lakkaa.

А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,

Ulkokullattuin seassa, jotka leipäkyrsänkin tähden pilkkaavat, kiristävät he hampaitansa minun päälleni.

з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...

Herra, kuinka kauvan sinä tätä katselet? Päästä siis sieluni heidän hävityksestänsä, ja yksinäiseni nuorista jalopeuroista.

Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!

Minä kiitän sinua suuressa seurakunnassa; paljon kansan keskellä minä sinua ylistän.

Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!

Älä salli niiden iloita minusta, jotka syyttömästi minun viholliseni ovat, eli silmää iskeä, jotka minua ilman syytä vihaavat.

Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,

Sillä ei he puhu ystävällisesti, vaan etsivät vääriä syitä hiljaisia vastaan maan päällä,

бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,

Ja levittävät kitansa avaralta minua vastaan, ja sanovat: niin, niin: sen me mielellämme näemme.

свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили!

Herra, sinä sen myös näet, älä siis vaiti ole: Herra, älä kaukana ole minusta.

Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!

Herää ja nouse katsomaan minun oikeuttani ja asiatani, minun Jumalani ja Herrani.

Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,

Herra minun Jumalani, tuomitse minua vanhurskautes jälkeen, ettei he riemuitsisi minusta.

розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

Älä salli heidän sydämissänsä sanoa: niin, niin me tahdomme; ja älä anna heidän sanoa: me olemme hänen nielleet.

нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули...

Häväistäköön ja nauruksi joutukoon kaikki, jotka onnettomuudestani iloitsevat: puetettakoon häpiällä ja pilkalla, jotka itsiänsä minusta kerskaavat.

Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!

Iloitkaan ja riemuitkaan, jotka minun vanhurskauttani rakastavat, ja sanokaan aina: Herra olkoon suuresti kiitetty, joka suo palveliallensa rauhan.

Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!

Ja minun kieleni puhuu sinun vanhurskauttas, ja kiittää sinua joka päivä.

А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!