Psalms 104

Kiitä Herraa, sieluni! Herra, minun Jumalani, sinä olet sangen suuresti kunnioitettu, suurella kunnialla ja kaunistuksella olet sinä puetettu.

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

Sinä puetat itses valkeudella niinkuin vaatteella: sinä levität taivaat niinkuin peitteen.

Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

Sinä peität sen päällyksen vedellä: sinä menet pilvissä niinkuin ratasten päällä, ja käyt tuulen siipein päällä.

Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

Sinä teet enkelis hengeksi ja palvelias liekitseväiseksi tuleksi.

Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

Sinä joka maan perustit perustuksensa päälle, ettei sen pidä liikkuman ijankaikkisesti.

Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

Syvyydellä sinä sen peität niinkuin vaatteella, ja vedet seisovat vuorilla.

безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

Mutta sinun nuhtelemisestas he pakenevat: sinun jylinästäs he menevät pois.

від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

Vuoret astuvat ylös, ja laaksot astuvat alas siallensa, johon heidät perustanut olet.

виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

Määrän sinä panit, jota ei he käy ylitse, eikä palaja maata peittämään.

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

Sinä annat lähteet laaksoissa kuohua, niin että ne vuorten välitse vuotavat;

Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

Että kaikki eläimet metsässä joisivat, ja että pedot janonsa sammuttaisivat.

напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

Heidän tykönänsä istuvat taivaan linnut, ja visertävät oksilla.

Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

Sinä liotat vuoret ylhäältä: sinä täytät maan hedelmällä, jonka sinä saatat.

Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

Sinä kasvatat ruohon karjalle, ja jyvät ihmisten tarpeeksi, tuottaakses leipää maasta.

Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

Ja että viina ihmisen sydämen ilahuttaa, ja hänen kasvonsa kaunistuu öljystä: ja leipä vahvistaa ihmisen sydämen.

і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

Että Herran puut nesteestä täynnä olisivat: Libanonin sedripuut, jotka hän on istuttanut;

Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

Siellä linnut pesiä tekevät, ja haikarat hongissa asuvat.

що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

Korkiat vuoret ovat metsävuohten turva, ja kivirauniot kaninein.

Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

Sinä teet kuun aikoja jakamaan, ja aurinko tietää laskemisensa.

і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

Sinä teet pimeyden ja yö tulee: silloin kaikki metsän eläimet tulevat ulos.

Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

Nuoret jalopeurat saaliin perään kiljuvat, ja elatustansa Jumalalta etsivät.

ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

Mutta kuin aurinko koittaa, niin he kokoontuvat, ja luolissansa makaavat.

Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

Niin menee myös ihminen työhönsä, ja askareillensa ehtoosen asti.

Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

Herra, kuinka suuret ja monet ovat sinun käsialas? Sinä olet kaikki taitavasti säätänyt, ja maa on täynnä sinun tavaraas.

Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

Tämä meri, joka niin suuri ja lavia on, siinä epälukuiset liikuvat, sekä pienet että suuret eläimet;

Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

Siellä haahdet kuljeskelevat: siinä valaskalat ovat, jotkas tehnyt olet, leikitsemään hänessä.

Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

Kaikki odottavat sinua, ettäs heille antaisit ruan ajallansa.

Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

Koskas heille annat, niin he kokoovat: koskas kätes avaat, niin he hyvyydellä ravitaan.

Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

Jos sinä kasvos peität, niin he hämmästyvät: koska sinä otat heidän henkensä pois, niin he hukkuvat, ja tomuksi tulevat jälleen.

Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

Sinä lähetät ulos henkes, niin he luoduksi tulevat, ja sinä uudistat maan muodon.

Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

Herran kunnia pysyy ijankaikkisesti: Herra iloitsee töissänsä.

Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

Hän katsahtaa maan päälle, niin se vapisee: hän rupee vuoriin, niin ne suitsevat.

Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

Minä veisaan Herralle minun elinaikanani, ja kiitän minun Jumalaani niinkauvan kuin minä olen.

Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

Minun puheeni kelpaa hänelle, ja minä iloitsen Herrassa.

Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

Syntiset maalta lopetetaan, ja jumalattomat ei pidä silleen oleman: kiitä Herraa, sieluni, Halleluja!

Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!