Psalms 102

Raadollisen rukous, kuin hän murheissansa on, ja valituksensa Herran eteen vuodattaa. Herra, kuule minun rukoukseni, ja anna minun huutoni tykös tulla!

Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.

Älä kasvojas minulta peitä hädässä: kallista korvas minun puoleeni; koska minä sinua rukoilen, niin kuule pian minun rukoukseni.

Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

Sillä minun päiväni ovat kuluneet niinkuin savu, ja minun luuni ovat poltetut niinkuin kekäle.

Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

Minun sydämeni on lyöty ja kuivettunut niinkuin heinä, niin että minä myös unohdan leipäni syödä.

Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

Minun luuni tarttuvat lihaani huokauksestani.

Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

Minä olen niinkuin ruovonpäristäjä korvessa: minä olen niinkuin hyypiä hävitetyissä kaupungeissa.

Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

Minä valvon, ja olen niinkuin yksinäinen lintu katon päällä.

Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

Joka päivä häpäisevät viholliseni minua, ja jotka minua syljeskelevät, vannovat minun kauttani.

Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

Sillä minä syön tuhkaa niinkuin leipää, ja sekoitan juomani itkulla,

Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

Sinun uhkaukses ja vihas tähden, ettäs minun nostanut olet ja paiskannut maahan.

і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

Minun päiväni ovat kuluneet niinkuin varjo, ja minä kuivetun niinkuin ruoho.

через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

Mutta sinä, Herra, pysyt ijankaikkisesti, ja sinun muistos sukukunnasta sukukuntaan.

Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

Nouse siis ja armahda Zionia; sillä aika on häntä armahtaa, ja aika on tullut.

А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

Sillä sinun palvelias halajavat sitä rakentaa, ja näkisivät mielellänsä, että hänen kivensä ja kalkkinsa valmiit olisivat,

Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

Että pakanat Herran nimeä pelkäisivät, ja kaikki kuninkaat maan päällä sinun kunniaas.

бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

Kuin Herra rakentaa Zionin, niin hän nähdään kunniassansa.

і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

Hän kääntää itsensä hyljättyjen rukouksen puoleen, ja ei katso heidän rukoustansa ylön.

Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

Se pitää kirjoitettaman tulevaisille sukukunnille, ja se kansa, joka luodaan, pitää kiittämän Herraa.

До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

Sillä hän katselee pyhästä korkeudestansa: Herra näkee taivaasta maan päälle,

Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

Että hän kuulee vankein huokaukset, ja kirvoittaa kuoleman lapset;

бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

Että he saarnaavat Herran nimeä Zionissa, ja hänen kiitostansa Jerusalemissa,

щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

Koska kansat ynnä kokoontuvat, ja valtakunnat, Herraa palvelemaan.

щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

Hän nöyryyttää tiellä minun voimani: hän lyhentää minun päiväni.

коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

Minä sanoin: minun Jumalani, älä minua ota pois keski-ijässäni: sinun ajastaikas pysyvät suvusta sukuun.

Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

Sinä olet muinen maan perustanut, ja taivaat ovat sinun käsialas.

Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

Ne katoovat, mutta sinä pysyt: ne kaikki vanhenevat niinkuin vaate: ne muuttuvat niinkuin vaate, koska sinä heitä muuttelet.

Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

Mutta sinä pysyt niinkuin sinä olet, ja sinun vuotes ei lopu.

позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

Sinun palveliais lapset pysyvät ja heidän sikiänsä sinun edessäs menestyvät.

Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!