Psalms 10

Miksis Herra niin kaukana seisot, ja tuskan ajalla sinus peität?

Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?

Ylpeydessänsä jumalatoin vainoo köyhää: käsitettäköön he heidän juonissansa, joita he ajattelevat.

Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони!

Sillä jumalatoin itse kerskaa omaa mielivaltaansa: ahne siunailee itsiänsä, ja vihoittaa Herran.

Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа.

Jumalatoin on koria ja vihainen, ettei hän ketään tottele: ei hän Jumalaa olevankaan luule.

У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!...

Hänen tiensä menestyvät joka aika, sinun tuomios on kaukana hänestä: hän ylpeilee kaikkein vihollistensa edessä.

Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх...

Sillä hän puhuu sydämessänsä: en minä ikänä kukisteta, ei sukukunnasta sukukuntaan hätää ole.

Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені...

Jonka suu on täynnä kirouksia, kavaluutta ja viettelystä, hänen kielensä saattaa vaivan ja työn.

Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ.

Hän istuu ja väijyy kartanoissa, murhataksensa salaa viatointa; hänen silmänsä palaa köyhän puoleen.

Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим...

Hän väijyy salaa niinkuin jalopeura luolassansa, hän väijyy raadollista käsittääksensä, ja hän käsittää hänen, kuin hän tempaa sen verkkoihinsa.

В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку...

Hän paiskaa ja polkee alas, ja sysää köyhän väkivallalla maahan.

Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті...

Hän sanoo sydämessänsä: Jumala on hänen unhottanut, ja verhonnut kasvonsa, ei hän ikänä näe.

Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.

Nouse, Herra! Jumala, ylennä kätes ja älä köyhää unohda.

Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!

Miksi jumalatoin pilkkaa Jumalaa ja sanoo sydämessänsä: et sinä sitä tottele?

Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?

Katso siis; sillä sinä näet tuskat ja surut, se on sinun käsissäs: sinuun köyhä itsensä luottaa, ja sinä olet orpolasten holhoja.

Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.

Särje jumalattoman käsivarsi, ja etsi pahan jumalattomuutta, niin ettei sitä enää löydettäisi.

Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його!

Herra on kuningas aina ja ijankaikkisesti: pakanain pitää häviämän hänen maastansa.

Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!

Köyhäin halauksen sinä, Herra, kuulet: heidän sydämensä sinä vahvistat, että sinun korvas siitä ottaa vaarin;

Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,

Ettäs oikeuden saatat orvoille ja köyhille, ettei ihminen enää ylpeile heitä vastaan maan päällä.

щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!