Proverbs 7

Poikani! kätke minun sanani, ja pidä tykönäs minun käskyni.

Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

Ota vaari minun käskyistäni, niin sinä elää saat, ja minun laistani, niinkuin silmäs terästä.

бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

Sido ne sormiis, kirjoita ne sydämes tauluun.

прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

Sano viiisaudelle: sinä olet sisareni, ja kutsu toimi ystäväkses,

На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

Että hän sinua varjelis muukalaisesta vaimosta, ja vieraasta, jonka sanat sileät ovat.

щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

Sillä minä kurkistelin huoneeni akkunasta läpi häkin.

Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

Ja näin tyhmän nuorukaisen taitamattomain seassa, ja äkkäsin hänen poikain joukossa;

і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

Joka käveli kaduilla hänen nurkkainsa taitse, ja asteli sitä tietä, joka meni hänen huoneeseensa.

проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

Hämärissä, kuin päivä ehtoolla oli, ja jo yö ja pimiä tuli:

коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

Ja katso, häntä kohtasi vaimo porton vaatteilla, kavala,

Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

Tuima ja hillimätöin, jonka jalat ei pysyneet huoneessansa.

галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

Nyt on hän ulkona, nyt kaduilla, ja väijyy joka nurkassa.

раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

Hän otti hänen kiinni, ja suuta antoi hänen ja sanoi häpeemättä:

І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

Minä olen tehnyt kiitosuhrin, ja olen tätäpänä täyttänyt lupaukseni:

У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

Sentähden olen minä tullut sinua vastaan, varhain sinua etsimään, ja olen nyt sinut löytänyt.

Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

Minä olen koreasti valmistanut vuoteeni Egyptin kirjavalla vaatteella,

Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

Ja olen hyvänhajuiseksi tehnyt kammioni mirhamilla, aloella ja kanelilla.

постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

Tule, harjoittakaamme kyllin hekumaa aamuun asti, ja huvitelkaammme meitämme keskenämme rakkaudella.

Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

Sillä mies ei ole kotona: hän on pitkälle matkalle mennyt.

Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

Hän on ottanut rahasäkin myötänsä, ja tulee kotia äsken määrätyllä päivällä.

вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

Ja niin hän houkutteli monelöla sanalla, ja vaati häntä makialla puheella.

Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

Hän meni hänen kanssansa nopiasti, niinkuin teurastettava härkä, ja niinkuin jalkapuuhun, jolla tyhmät rangoitaan.

він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

Siihenasti kuin hän nuolilla ampuu hänen maksansa lävitse: ja niinkuin lintu itsensä kiiruhtaa paulaan, ja ei tiedä sitä hengellensä vaaralliseksi.

як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

Niin kuulkaat siis minua, minun lapseni, ja ottakaat vaari minun suuni sanoista.

А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

Älköön sydämes poiketko hänen tiellensä: älä salli sinuas vietellä hänen retkillensä.

Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

Sillä hän on monta haavoittanut ja langettanut, ja kaikkinaiset voimalliset ovat häneltä tapetut.

бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

Hänen huoneensa ovat helvetin tiet, jotka menevät alas kuoleman kammioihin.

Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...