Lamentations 3

Minä olen mies, jonka viheliäisyyttä nähdä täytyy hänen hirmuisuutensa vitsan kautta.

Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

Hän johdatti minua ja vei pimeyteen ja ei valkeuteen.

Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

Hän on kätensä kääntänyt minua vastaan, ja toimittaa toisin aina minun kanssani.

Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

Hän on tehnyt lihani ja nahkani vanhaksi, ja luuni musertanut.

Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

Hän rakensi minua vastaan, ja sapella ja vaivalla hän minua kääri.

обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

Hän on minut pannut pimeyteen, niinkuin aikaa kuolleet.

у темноті мене посадив, мов померлих давно...

Hän on minut muurannut sisälle, etten minä pääse ulos, ja minut kovaan jalkapuuhun pannut.

Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

Ja vaikka minä huudan ja parun, niin hän kuitenkin korvansa tukitsee minun rukouksestani.

І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

Hän on muurannut tieni kiinni vuojonkivillä, ja polkuni sulkenut.

Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

Hän on väijynyt minua niinkuin karhu, niinkuin jalopeura salaisuudessa.

Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

Hän on minun antanut tieltä eksyä, ja minut repinyt säpäleiksi, ja minut autioksi tehnyt.

Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

Hän on joutsensa jännittänyt, ja asettanut minun nuolella tarkoitettavaksi.

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

Hän ampui minun munaskuihini viinensä nuolet.

пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

Minä olen kaiken minun kansani nauru, ja heidän jokapäiväinen virtensä.

Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

Hän on haikeudella minut ravinnut, ja koiruoholla juovuttanut.

Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

Hän on hampaani somerolla rikki musertanut, hän kieritti minun tuhassa.

І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

Minun sieluni on ajettu pois rauhasta, minun täytyy hyvän unohtaa.

і душа моя спокій згубила, забув я добро...

Minä sanoin: minun voimani ja minun toivoni Herran päälle on kadonnut.

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

Muista siis, kuinka minä niin raadollinen ja hyljätty, koiruoholla ja sapella juotettu olen.

Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

Minun sieluni sen kyllä muistaa, ja sitä itsellensä tutkistelee.

душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

Minä panen sen sydämeeni; sentähden minä vielä nyt toivon.

Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

Herran laupiudesta se on, ettemme ratki hukkuneet; ei hänen laupiutensa vielä loppunut.

Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

Vaan joka huomen se on uusi, ja sinun uskollisuutes on suuri.

нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

Herra on minun osani, sanoo minun sieluni; sentähden tahdon minä häneen toivoa.

Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

Herra on hyvä niille, jotka häneen toivovat, ja niille sieluille, jotka häntä kysyvät.

Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

Hyvä on olla kärsivällisenä ja Herralta apua toivoa.

Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

Hyvä on ihmiselle ijestä kantaa nuoruudessansa;

Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

Että hän istuu yksinänsä, on vaiti, kuin jotakin hänen päällensä tulee,

нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

Ja panee suunsa tomuun, ja odottaa toivoa,

хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

Ja antaa löydä poskillensa, ja paljon pilkkaa kärsii.

хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

Sillä ei Herra syökse pois ijankaikkisesti.

Бо Господь не навіки ж покине!

Vaan hän saattaa murheelliseksi, ja taas armahtaa suuresta laupiudestansa.

Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

Sillä ei hän sydämestänsä ihmisiä kurita eikä murheesen saata,

бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

Niinkuin hän tahtois raadolliset maan päällä ratki jalkainsa alla polkea,

Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

Ja antais jonkun miehen oikeuden Ylimmäisen edessä tulla käännetyksi pois,

щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

Ja ihmistä väärin tuomita asiassansa, niinkuin ei Herra sitä näkisikään.

щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

Kuka tohtii siis sanoa: senkaltaiset tapahtuvat ilman Herran käskyä?

Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

Eikö paha ja hyvä tule Korkeimman suusta?

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

Miksi siis ihmiset nurisevat eläissänsä? Jokainen nuriskaan syntejänsä vastaan.

Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

Tutkistelkaamme ja etsikäämme meidän menoamme, ja palatkaamme Herran tykö.

Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

Nostakaamme meidän sydämemme ja kätemme taivaasen päin, Jumalan tykö.

підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

Me, me olemme syntiä tehneet ja kovakorvaiset olleet; (sentähden) et sinä säästänytkään.

Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

Vaan sinä olet vihalla meitä peittänyt ja vainonnut, ja armottomasti surmannut.

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

Sinä verhoitit itses pilvellä, ettei rukous päässyt sen lävitse.

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

Sinä olet meitä tunkioksi ja saastaisuudeksi kansain seassa tehnyt.

Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

Kaikki meidän vihollisemme ovat suutansa ammottaneet meitä vastaan.

наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

Me painetaan alas ja rangaistaan pelvolla ja ahdistuksella.

страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

Minun silmäni vuotavat vesi-ojia minun kansani tyttären surkeuden tähden.

Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

Minun silmäni vuotavat ja ei taida lakata; ei he asetu,

Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,

Siihenasti että Herra katsoo taivaasta alas ja näkee.

аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

Minun silmäni kuluttaa minulta elämäni kaikkein minun kaupunkini tytärten tähden.

моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

Minun viholliseni ovat minua kovin ajaneet takaa, niinkuin lintua ilman syytä.

Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

He ovat minun elämäni kuoppaan salvanneet, ja heittäneet kiven minun päälleni.

життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

Ovat myös vedet minun pääni ylitse käyneet; niin minä sanoin: nyt minä ratki hukassa olen.

Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

Minä huusin avukseni sinun nimeäs, Herra, alhaalta kuopasta;

Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

Ja sinä kuulit minun ääneni, älä korvias kätke minun huokauksestani ja huudostani.

Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

Sinä lähenet kuin minä sinua huudan, ja sanot: älä pelkää.

Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

Sinä, Herra, ratkaiset minun sieluni asian, ja lunastat minun henkeni.

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

Herra katso, kuinka minulle niin vääryyttä tehdään, ja tuomitse minun oikeuteni.

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

Sinä näet kaikki heidän kostonsa ja kaikki heidän ajatuksensa minusta.

Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

Herra, sinä kuulet heidän pilkkansa ja kaikki heidän ajatuksensa minua vastaan,

Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

Minun vainollisteni huulet ja heidän neuvonsa minua vastaan yli päivää.

мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

Katso, kuin he istuvat eli nousevat, niin he minusta virsiä laulavat.

Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

Kosta heille, Herra, niinkuin he ansainneet ovat, heidän kättensä töiden jälkeen.

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Anna heidän sydämensä vavista ja sinun kiroustas tuta.

Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

Vainoo heitä hirmuisuudella, ja hukuta heitä Herran taivaan alta.

Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!