Job 9

Job vastasi ja sanoi:

А Йов відповів та й сказав:

Minä kyllä sen tiedän, että niin on, ettei ihminen taida hurskas olla Jumalan edessä.

Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

Jos hän tahtois riidellä hänen kanssansa, ei hän taitais vastata häntä yhtä tuhanteen.

Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

Hän on viisas ja voimallinen: kenenkä siitä on hyvää ollut, kuin häntä vastaan on itsensä asettanut?

Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

Hän siirtää vuoret ennenkuin he sen ymmärtävät, jotka hän vihassansa kukistaa.

Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

Hän liikuttaa maan siastansa, niin että sen patsaat vapisevat.

Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

Hän puhuu auringolle, niin ei se nouse; ja hän lukitsee tähdet.

Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

Hän yksin levittää taivaat, ja käy meren aaltoin päällä.

Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

Hän tekee Otavan ja Kointähden, Seulaiset ja ne tähdet etelään päin.

Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

Hän tekee suuria töitä, joita ei taideta tutkia, ja epälukuisia ihmeitä.

Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

Katso, hän käy minun ohitseni ennenkuin minä sen havaitsen, ja menee pois ennenkuin minä sen ymmärrän.

Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

Katso, jos hän menee äkisti, kuka noutaa hänen jälleen? kuka sanoo hänelle: mitäs teet?

Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

Hän on Jumala, hänen vihaansa ei yksikään aseta; hänen allensa pitää itsensä kumartaman ylpiätkin herrat.

Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

Kuinka minun pitäisi häntä vastaaman, ja löytämän sanoja häntä vastaan?

що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

Ehkä minulla vielä oikeus olis, niin en kuitenkaan taida minä häntä vastata; vaan täytyis oikeudessa rukoilla.

я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

Ja ehkä minä vielä häntä avuksihuutaisin, ja hän kuulis minua, niin en minä uskoisi, että hän kuultelis minun ääntäni;

Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

Sillä hän hän runtelee minun tuulispäällä, ja enentää minun haavani ilman syytä.

Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

Ei hän anna minun henkeni virota, vaan täyttää minun murheella.

Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

Jos joku tahtoo voimaa, katso, hän on voimallinen; jos joku tahtoo oikeutta, kuka todistaa minun kanssani?

Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

Jos minä sanoisin: minä olen oikia, niin minun suuni kuitenkin tuomitsee minun: eli minä olen vakaa, niin hän kuitenkin tekee minun pahaksi.

Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

Ehkä minä vielä vakaa olisin, niin en minä kuitenkaan tunne itsiäni; vaan minä suutun eIämääni.

Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

Se on se ainoa minkä minä sanonut olen, hän kadottaa hyvän ja jumalattoman.

Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

Kuin hän rupee lyömään, niin hän tappaa äkisti, ja pilkkaa viattomain kiusausta.

Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

Maa annetaan jumalattoman käsiin, hän peittää sen tuomarien kasvot: ellei se niin ole, kuinka se myös toisin on?

У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

Minun päiväni ovat olleet nopiammat kuin juoksia: ne ovat paenneet, ja ei mitään hyvää nähneet.

А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

Ne ovat pois menneet kuin joutuva haaksi, kuin kotka lentää rualle.

проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

Koska minä ajattelen: minä unhotan valitukseni, ja muutan kasvoni ja virvoitan minuni:

Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

Niin minä pelkään kaikkia minun kipujani, tietäen, ettes anna minun olla viatoinna.

то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

Jos olen jumalatoin, miksi minä nyt itsiäni hukkaan vaivaan?

Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

Vaikka minä pesisin itseni lumivedessä ja puhdistaisin käteni saippualla,

Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

Niin sinä kuitenkin pistäisit minun lokaan; ja minun vaatteeni olisivat minulle kauhistukseksi.

то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

Sillä ei hän ole minun vertaiseni, jota minä vastata taidan, että me ynnä tulisimme oikeuden eteen.

Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

Ei ole joka meitä eroittaa, joka laskis kätensä meidän kahden välillemme.

поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

Hän ottakoon vitsansa pois minusta, ja älköön hänen hirmuisuutensa peljättäkö minua;

Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

Että minä puhuisin ja en pelkäisi häntä; sillä en minä mitään kanssani tiedä.

тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...