Job 6

Niin Job vastasi ja sanoi:

А Йов відповів та й сказав:

Jos minun surkeuteni punnittaisiin, ja minun kärsimiseni yhtä haavaa laskettaisiin vaa´an päälle,

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

Niin se olis raskaampi kuin santa meressä; sentähden ovat minun sanani nielletyt ylös.

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Sillä Kaikkivaltiaan nuolet ovat minussa, joiden myrkky särpää minun henkeni; ja Jumalan kauhistus tarkoittaa minua.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Huutaako metsä-aasi, kuin hänellä ruohoja on? ammuuko härkä, kuin hänellä on ruokaa?

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Syödäänkö mautointa ilman suolaa? eli maistaako valkuainen munan ruskuaisen ympäriltä?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Jota minun sieluni ennen kuoitti, se on nyt minun ruokani minun kipuni tähden.

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Jospa minun rukoukseni tapahtuis, ja Jumala antais minulle, mitä minä toivon!

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

Että Jumala tahtois ja löis minun rikki, ja päästäis kätensä särkemään minua;

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Niin olis minulla vielä sitte lohdutus, ja minä vahvistuisin sairaudessani, ellei hän säästäisi minua: en ole mitään kuitenkaan kieltänyt pyhän puhetta.

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Mikä on minun väkeni, että minä voisin toivoa? ja mikä on minun loppuni, että minun sieluni vois kärsiväinen olla?

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Onko minun väkeni kivinen? eli minun lihani vaskinen?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Ei ole minulla missään apua; ja minun saatuni on pois ajettu minulta.

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Joka ei osoita lähimmäisellensä laupiutta, hän hylkää Kaikkivaltiaan pelvon.

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

Minun veljeni ovat rikkoneet minua vastaan, niinkuin oja ja niinkuin väkevä virta ohitse menneet,

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Jotka ovat kauhiat jäästä, ja jotka lumi peittää.

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Kuin helle heitä ahdistaa, pitää heidän nääntymän, ja kuin palava on, pitää heidän katooman paikastansa.

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

Heidän polkunsa poikkeevat pois; he raukeevat tyhjään ja hukkuvat.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

He katsoivat Temanin tietä, rikkaan Arabian polkuja he toivoivat.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Mutta heidän pitää häpiään tuleman, ratki surutoinna ollessansa; ja heidän pitää häpeemän siihen tultuansa.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Sillä ette nyt mitään ole; ja että te näette surkeuden, pelkäätte te.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Olenko minä sanonut: Tuokaat minulle! eli antakaat minun edestäni lahjoja teidän tavarastanne?

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

Ja pelastakaat minua vihollisten kädestä, ja vapahtakaat minua tyrannein käsistä?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Opettakaat minua, minä olen ääneti, ja jota en minä tiedä, niin neuvokaat minua.

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Kuinka vahvat ovat oikeuden puheet? kuka teissä on se, joka sitä laittaa taitaa?

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Te ajattelette sanoja, ainoastaan nuhdellaksenne, ja teette sanoillanne epäileväisen mielen.

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Te karkaatte köyhän orvon päälle, ja kaivatte lähimmäisellenne kuoppaa.

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Mutta että te nyt tahdotte, niin katsokaat minun päälleni, jos minä teidän edessänne valhettelen.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Palatkaat nyt, olkoon pois vääryys: Tulkaat jälleen; minun vastaukseni pitää oikia oleman.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Onko minun kielessäni vääryyttä? eikö minun suulakeni ymmärrä vaivoja?

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?