Job 39

Tiedätkös, koska metsävuohet poikivat, eli oletkos havainnut peurat käyvän tiineenä?

Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

Oletkos lukenut heidän kuukautensa, koska ne täydellänsä ovat? eli tiedätkös ajan, koska he poikivat?

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

He kumartavat heitänsä poikiessansa, ja ajavat sen pois, josta heillä kipu on.

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

Heidän poikansa vahvistuvat ja kasvavat jyvistä: ne menevät ulos, ja ei palaja heidän tykönsä.

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

Kuka on metsä-aasin antanut niin vapaana käydä? kuka on metsä-aasin siteen päästänyt?

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

Jolle minä olen erämaan huoneeksi antanut ja korven asuinsiaksi.

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

Hän katsoo ylön kaupungin pauhinaa: vartian huutoa ei hän kuule.

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

Hän katsoo vuorella laiduntansa, ja etsii kussa viheriäistä on.

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

Luuletkos yksisarvisen palvelevan sinuas, ja makaavan yötä sinun seimelläs?

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

Taidatkos sitoa yksisarvisen vaolle köydellä, niin että hän kiskois ketoa laaksossa sinun perässäs?

Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

Taidatkos sinus luottaa häneen, ehkä hän paljon voi, ja jättää työs hänen haltuunsa?

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Uskotkos hänen siemenes kotia tuovan, ja riihees kokoovan?

Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

Ovatko riikinkukkoin sulat kauniimmat kuin nälkäkurjen sulat?

Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

Joka munansa jättää maahan, ja antaa maan lämpimän hautoa niitä.

Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

Hän unohtaa ne tallattavan,ja että peto kedolla ne rikkois.

і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

Hän on niin kova poikiansa vastaan, kuin ei ne hänen olisikaan: Ei hän tottele turhaan työtä tehdä.

Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

Sillä Jumala on häneltä taidon ottanut pois, ja ei ole antanut hänelle ymmärrystä.

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

Kuin hän ylentää itsensä korkeuteen, nauraa hän hevosta ja miestä.

А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

Taidatkos antaa hevoselle väen, eli taidatkos kaunistaa hänen kaulansa hirnumisella?

Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

Taidatkos peljättää hänen niinkuin heinäsirkan? peljättävä on hänen sieramiensa päristys.

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

Hän kaivaa maata kavioillansa, on riemuinen väkevyydessänsä, ja menee sota-aseita vastaan.

Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

Hän nauraa pelkoa ja ei hämmästy, eikä pakene miekkaa.

сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

Ehkä vielä viini kalisis häntä vastaan, ja keihäät ja kilvet välkkyisivät;

хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

Hän korskuu, pudistelee ja kaivaa maata, ja ei tottele vasikitorven helinää.

Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

Kuin vaskitorvi heliästi soi, luihkaa hän: hui, ja haastaa sodan taampaa, niin myös päämiesten huudon ja riemun.

При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

Lentääkö haukka sinun ymmärryksestäs, ja hajoittaa siipensä etelään käsin?

Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

Lentääkö kotka sinun kädestäs niin korkialle, että hän tekee pesänsä korkeuteen?

Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

Hän asuu vuorilla ja yöttelee vuorten kukkuloilla ja vahvoissa paikoissa.

На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

Sieltä hän katsoo ruan perään, ja hänen silmänsä näkevät kauvas.

ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

Hänen poikansa särpävät verta; ja kussa raato on, siellä myös hän on.

а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.