1. Home
  2. Pair
  3. FinBiblia
  4. Ukrainian
  5. Job.30

Job 30

30:1
Nyt minun nuorempani nauravat minua, joiden isiä en minä olisi pannut minun laumani koirain sekaan;
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...
30:2
Joiden voiman minä tyhjänä pidin, jotka ei ijällisiksi tulleet;
Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!
30:3
Ne jotka nälän ja tuskan tähden pakenivat erinänsä korpeen, äsken turmeltuneet ja köyhtyneet,
Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
30:4
Jotka nukulaisia repivät pensasten ympäri; ja katajan juuret olivat heidän ruokansa:
рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...
30:5
He ajettiin ulos, ja huudettiin heitä vastaan niinkuin varasta.
Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,
30:6
He asuivat kauhiain ojain tykönä maan luolissa ja vuorten rotkoissa.
так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,
30:7
Pensasten keskellä he huusivat, ja ohdakkein sekaan he kokosivat itsensä,
ревіли вони між кущами, збирались під терням,
30:8
Turhain ja hyljättyin ihmisten lapset, jotka halvimmat olivat maan päällä.
сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!
30:9
Ja nyt minä olen heidän lauluksensa tullut, ja minun täytyy heidän juttunansa olla.
А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...
30:10
He kauhistavat minua, ja erkanevat kauvas minusta; ja ei he häpee sylkeä minun kasvoilleni.
Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,
30:11
Sillä hän on minun köyteni päästänyt, ja on nöyryyttänyt minun: He ovat suitset minun edestäni heittäneet pois.
бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...
30:12
Oikialle puolelle nousivat nuorukaiset: He lykkäsivät pois minun jalkani, ja tekivät tien minua kohden, hukuttaaksensa minua.
По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...
30:13
He ovat kukistaneet minun polkuni: se oli huokia heille minua vahingoittaa, ilman kenenkään avuta.
Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,
30:14
He ovat tulleet sisälle niinkuin suurten rakoin lävitse, ja ovat sekaseuraisin karaneet sisälle.
немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...
30:15
Pelko on kääntynyt minua vastaan, ja niinkuin tuuli vainonnut minun kunniaani, ja niinkuin pilvi, on minun autuuteni mennyt ohitse.
Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...
30:16
Mutta nyt kääntää minun sieluni itsensä minua vastaan, ja minun murhepäiväni ovat minun käsittäneet.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
30:17
Yöllä minun luuni lävistettiin kaikin paikoin lävitse, ja minun suoneni ei saa lepoa.
Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...
30:18
Suuren voiman kautta minun vaatteeni muutetaan, ja hän on vyöttänyt minun niinkuin hameeni pään lävellä.
З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.
30:19
Minä sotkutaan lokaan, ja verrataan tomuun ja tuhkaan.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.
30:20
Jos minä hudan sinun tykös, niin et sinä vastaa minua: jos minä käyn edes, niin et sinä minusta tietävinäs ole.
Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...
30:21
Sinä olet muuttunut minulle hirmuiseksi, ja vainoot minua kätes voimalla.
Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...
30:22
Sinä nostat minun tuuleen, ja annat minun ajaa sen päällä, ja sulaat minun voimallisesti.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!
30:23
Sillä minä tiedän, ettäs annat minun kuolemaan, joka on se huone, joka kaikille eläville on asetettu.
Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...
30:24
Ei hän kuitenkaan ojenna kättänsä luutarhaan, eikä he huuda kadotuksestansa.
Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?
30:25
Minä itkin kovana aikana, ja minun sieluni armahti köyhää.
Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
30:26
Minä odotin hyvää, ja paha tuli: minä odotin valkeutta, ja pimeys tuli.
Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...
30:27
Minun sisällykseni kiehuvat lakkaamatta: Murheen aika on minun ennättänyt.
Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,
30:28
Minä käyn mustettuna, ehkei aurinko minua ruskoittanut: minä nousen kansan seassa ja huudan.
ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...
30:29
Minä olen kärmetten veli, strutsilinnun poikain kumppani.
Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,
30:30
Minun nahkani minun päälläni on mustettunut, ja minun luuni ovat helteestä palaneet.
моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...
30:31
Minun kanteleeni on muuttunut valitukseksi, ja minun huiluni itkuksi.
І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

© bibleglot.com