Psalms 44

خدایا، ما به گوشهای خود شنیده‌ایم و اجداد ما برای ما تعریف کرده‌اند که تو در زمان آنها و در دوران گذشته چه کارهای شگفتی انجام داده‌ای.
Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний.
تو با دست خود اقوام دیگر را از این سرزمین بیرون کردی و قوم خود را در سرزمین خودشان ساکن گرداندی. تو آنها را مجازات کردی، و قوم خود را توفیق بخشیدی.
Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:
قوم تو این سرزمین را با شمشیر خود تسخیر نکردند، و به قدرت بازوی خویش پیروز نگردیدند، بلکه با قدرت و توانایی تو و با اطمینان به حضور تو که نشانهٔ رضایت تو از آنان بود پیروز گشتند.
Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!
تو پادشاه و خدای من هستی، به قوم خود پیروزی عطا فرما.
Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!
با کمک تو دشمنان را شکست می‌دهیم و با نام تو بدخواهان خود را پایمال می‌کنیم.
Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:
نه تیر و کمان خود توکّل خواهم کرد و نه به شمشیر خود که مرا نجات دهد؛
Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,
بلکه تو ما را از دست دشمنانمان رهایی بخشیدی و بدخواهان ما را شکست دادی.
бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,
ما همیشه به نام خدای خود افتخار خواهیم كرد و پیوسته سپاسگزار تو خواهیم بود.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!
امّا اکنون ما را ترک کرده‌ای و رسوا ساخته‌ای، لشکریان ما را کمک نمی‌کنی.
Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім'я Твоє славимо, Села,
ما را در مقابل دشمن متواری ساخته‌ای و آنها دارایی ما را غارت کرده‌اند.
та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:
ما را مانند گوسفندان به کشتارگاه فرستادی؛ و در بین اقوام جهان پراکنده ساختی.
Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток...
قوم خود را ارزان فروختی، آنها برای تو ارزشی نداشتند.
Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,
نزد همسایگان، ما را خوار و حقیر ساختی. آنها به ما توهین می‌کنند و به ما می‌خندند.
Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!
ما را در میان ملّتهای دیگر انگشت‌نما ساخته‌ای، و ما وسیلهٔ خندهٔ آنان گشته‌ایم.
Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,
پیوسته به‌خاطر اهانت دشمنان و نفرت بدخواهان خوار و شرمنده‌ام.
Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас...
پیوسته به‌خاطر اهانت دشمنان و نفرت بدخواهان خوار و شرمنده‌ام.
Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,
همهٔ اینها بر ما واقع شد، امّا ما تو را فراموش نکردیم و پیمانی را که با ما بسته‌ای نشکستیم.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...
از تو دلسرد نشدیم و از راه تو منحرف نگشتیم.
Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,
امّا تو ما را در بین حیوانات وحشی بدون کمک رها کردی؛ و ما را در تاریکی کامل ترک نمودی.
не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!
اگر ما نام تو را فراموش می‌کردیم، یا دست کمک به سوی خدایان غیر دراز می‌کردیم،
Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,
البتّه تو می‌دانستی، زیرا از اسرار دل مردم آگاهی.
чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?
ما به‌خاطر نام تو همیشه با مرگ روبه‌رو هستیم و ما را مانند گوسفندانی که در انتظار کشته شدن باشند، به حساب می‌آورند.
Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,
ای خداوند، بیدار شو! چرا خوابیده‌ای؟ برخیز و ما را برای همیشه ترک مکن.
що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...
چرا خود را از ما پنهان می‌کنی؟ مصیبت و رنجهای ما را از یاد مبر.
Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!
دیگر به خاک افتاده، شکست خورده‌ایم.
Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?
برخیز و به کمک ما بیا! به‌خاطر محبّت پایدار خود ما را نجات بده.
Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі... Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!