Psalms 104

ای خداوند، خدای من، تو چقدر بزرگ هستی! تو با عظمت و جلال آراسته‌ای.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
خود را با نور پوشانیده و آسمان را مانند خیمه‌ای گسترانیده‌ای.
Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
خانه‌ات را بر فراز آبها بنا نموده‌ای. ابرها را ارابهٔ خود ساخته‌ای و بر بالهای باد سوار شده‌ای.
Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
بادها پیام‌آوران تو و شعله‌های آتش خادمان تو هستند.
Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
اساس زمین را چنان استوار کردی که هرگز تکان نمی‌خورد.
Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
دریاها آن را مانند ردا دربر گرفت و آب، کوهها را پوشانید.
безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,
از توبیخ تو، آبها خروشیدند و از شنیدن صدای فرمان تو، آنها گریختند.
від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
از روی کوهها به‌ دشتها جاری شدند و دشتها را پُر کردند، به جاهایی که برای آنها تعیین نموده بودی.
виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
برای آنها حدودی را معیّن کردی تا از آن نگذرند و بار دیگر تمام روی زمین را نپوشانند.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.
چشمه‏ها را در وادیها و رودخانه‏ها را بین کوهها جاری ساختی.
Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
تا حیوانات وحشی از آنها بنوشند و الاغهای وحشی، تشنگی خود را فرونشانند.
напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
پرندگان، بر شاخه‏های درختانِ نزدیک آنها آشیانه می‌سازند و نغمه‏سرایی می‌کنند.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
از آسمان بر کوهها باران می‌بارانی و زمین را از نعماتت پُر می‌سازی.
Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
برای مصرف حیوانات علف را می‌رویانی و برای انسانها نباتات را آفریدی تا غذای خود را از آنها به دست آورند.
Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
تا برای شادی دل خود شراب، و برای شادابی چهرهٔ‌شان روغن، و جهت تقویت جسمانی خود، نان تهیّه کنند.
і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.
سروهای لبنان که درختان خداوند هستند، سیراب می‌شوند.
Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,
پرندگان بر درختان سرو، و لک‌لکها روی درختان صنوبر، آشیانه می‌سازند.
що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
کوهها پناهگاه بُزهای کوهی و صخره‏ها لانهٔ گورکن‏هاست.
Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.
مهتاب را جهت تعیین فصلها آفریدی و آفتاب وقت غروب خود را می‌داند.
і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
شب را به وجود آوردی تا در تاریکی آن حیوانات وحشی از لانه‌های خود بیرون آیند.
Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,
شیرهای جوان برای طعمه‏ای که خدا برایشان فراهم کرده است، غرّش می‌کنند.
ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
در وقت طلوع آفتاب، دوباره به بیشهٔ خود می‌روند و استراحت می‌کنند.
Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
انسانها برای کسب و کار از خانه‏های خود بیرون می‌روند و تا هنگام شب تلاش می‌کنند.
Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.
خداوندا، کارهای تو چه بسیار است، همهٔ آنها را با حکمت انجام داده‌ای، زمین از مخلوقات تو پُر است.
Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!
اقیانوسها بزرگ و وسیع هستند و حیوانات بی‌شمار، کوچک و بزرگ در آنها زندگی می‌کنند.
Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!
کشتی‌ها بر روی آنها حركت می‌کنند و هیولای دریایی در آنها بازی می‌کند.
Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.
همهٔ آنها محتاج تو هستند، تا روزیِ آنها را بدهی.
Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
هر آنچه تو به آنها می‌دهی، آنها جمع می‌نمایند. تو برایشان غذا آماده می‌کنی و آنها را سیر می‌سازی.
Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.
وقتی از آنها روی برمی‌گردانی، به وحشت می‌افتند و هنگامی‌که جانشان را می‌گیری، می‌میرند و به خاک برمی‌گردند زیرا که از آن ساخته شده‌اند.
Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
چون روح خود را می‌فرستی زنده می‌شوند و زمین، زندگی تازه پیدا می‌کند.
Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.
جلال خداوند جاودان باد. خداوند از کارهای خود خشنود باشد.
Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!
او به زمین می‌نگرد و زمین به لرزه می‌آید و چون کوهها را لمس می‌کند، چون آتشفشان فَوَران می‌کنند.
Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!
تا زنده‌ام سرود حمد خواهم سرایید، و تا آخر عمر خود، خداوند را ستایش خواهم كرد.
Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!
امیدوارم که دعا و مناجات من او را خشنود سازد، زیرا او سرچشمهٔ سرور و شادی من است.
Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!
گناهکاران از روی زمین محو شوند و اثری از مردمان بدکار باقی نماند. ای جان من خداوند را ستایش کن. خداوند را سپاس باد.
Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!