Job 13

چیزهایی را که بیان کردید، من قبلاً دیده و شنیده بودم.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...
هر چیزی را که شما می‌دانید، من هم می‌دانم و از شما کمتر نیستم.
Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,
امّا می‌خواهم که با قادر مطلق صحبت کنم و با او بحث نمایم.
і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!
ولی شما حقیقت را با دروغ می‌پوشانید و طبیبان بی‌کفایتی هستید.
Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!
اگر به راستی عاقل می‌بودید، حرفی نمی‌زدید.
О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...
حالا به دلایل من توجّه کنید و به سخن من گوش بدهید.
Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.
چرا دروغ می‌گویید فکر می‌کنید که دروغ شما منفعتی برای خدا دارد؟
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?
می‌خواهید به بهانهٔ طرفداری از او، حقیقت را بپوشانید و ادّعای خود را ارائه نمایید.
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
اگر خدا از نزدیک به شما نگاه کند، آیا چیز خوبی در شما پیدا می‌کند؟ آیا می‌توانید او را هم مثل انسانها فریب بدهید؟
Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?
بدانید که اگر از این کار دست نکشید، خدا شما را جزا خواهد می‌دهد.
Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!
و قدرت او شما را به وحشت می‌اندازد.
Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?
دلایل شما بی‌معنی و ادّعایتان مانند دیوارهای گِلی سُست و بی‌اساس است.
Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!
پس خاموش باشید و به من فرصت بدهید که حرف خود را بزنم و بعد هرچه می‌خواهد بشود!
Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!
با این کار، جان خود را به خطر می‌اندازم.
Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?
هیچ امیدی ندارم. گرچه خدا مرا بکشد، در حضور او از خود دفاع خواهم کرد.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!
ممکن است با راستگویی خود نجات یابم، چون شخص بی‌گناهی هستم، با جرأت در پیشگاه خدا می‌ایستم.
І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.
اکنون به سخنان من گوش بدهید و به توضیحات من توجّه کنید.
Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.
ادّعای من این است: من می‌دانم که تبرئه می‌شوم.
Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!
خدایا آیا برای متّهم کردن من می‌آیی؟ اگر چنین است، من آماده‌ام تا ساکت شوم و بمیرم.
Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...
خدایا، از تو فقط دو تقاضا دارم و اگر آنها را اجابت فرمایی، آنگاه می‌توانم با تو روبه‌رو شوم.
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:
از مجازات من دست بردار و با هیبت خود مرا به وحشت نینداز.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...
خدایا اول تو حرف بزن و من پاسخ خواهم داد، یا اجازه بده حرف خود را بزنم و آن وقت جواب مرا بده.
Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!
به من بگو که گناه و تقصیر من چیست و خطاهای مرا نشان بده.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!
چرا روی خود را از من می‌پوشانی؟ چرا با من مثل دشمن خودت برخورد می‌کنی؟
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?
آیا تو سعی می‌کنی مرا بترسانی؟ من چیزی بیشتر از یک برگ نیستم؛ آیا به یک پَر‌ِ کاه حمله می‌کنی؟
Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?
تو اتّهامات تلخی را علیه من می‌آوری، حتّی برای گناهانی که در جوانی مرتکب شدم.
Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,
پاهایم را در زنجیر می‌گذاری و هر قدمی که برمی‌دارم مراقب من هستی.
і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,
در نتیجه مانند چوبِ پوسیده و لباسِ بید خورده نابود می‌شوم.
і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...