Psalms 74

Kial, ho Dio, Vi forpuŝis nin por ĉiam? Kial fumas Via kolero kontraŭ la ŝafoj de Via paŝtejo?

Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

Rememoru Vian komunumon, kiun Vi aĉetis en la tempo antikva, La genton de Via heredo, kiun Vi liberigis, Ĉi tiun monton Cion, sur kiu Vi loĝiĝis.

Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

Direktu Viajn paŝojn al la eternaj ruinoj, Al ĉio, kion detruis malamiko en la sanktejo.

підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Krias Viaj malamikoj en Via domo, Metis tie siajn signojn.

Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Oni vidas, kiel ili levas la hakilojn Kontraŭ la lignajn plektaĵojn.

виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

Kaj nun ĉiujn ĝiajn skulptaĵojn Ili dishakas per hakilo kaj marteloj.

А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

Ili bruligis per fajro Vian sanktejon, Malhonore alterigis la loĝejon de Via nomo.

Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

Ili diris en sia koro: Ni ruinigos ilin tute; Ili forbruligis ĉiujn domojn de Dio en la lando.

Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

Niajn signojn ni ne vidis; Jam ne ekzistas profeto, Kaj neniu ĉe ni scias, kiel longe tio daŭros.

Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Kiel longe, ho Dio, mokos la premanto? Ĉu eterne la malamiko insultos Vian nomon?

Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

Kial Vi retenas Vian brakon kaj Vian dekstran manon? Ekstermu ilin el Via basko.

Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

Dio estas ja mia Reĝo de antikve, Li faras savon sur la tero.

А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

Vi disŝiris per Via forto la maron, Vi rompis la kapojn de balenoj en la akvo;

Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

Vi disbatis la kapojn de la levjatano, Vi donis ĝin por manĝo al la bestoj de la dezerto;

Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

Vi elfendis fonton kaj torenton, Vi elsekigis potencajn riverojn.

Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

Al Vi apartenas la tago, kaj al Vi apartenas la nokto; Vi aranĝis lumon kaj sunon;

Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

Vi difinis ĉiujn limojn de la tero; La someron kaj la vintron Vi aranĝis.

всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

Rememoru tion, ke malamiko insultas la Eternulon Kaj popolo malsaĝa malhonoras Vian nomon.

Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Ne fordonu al sovaĝa besto la animon de Via turto; La anaron de Viaj mizeruloj ne forgesu por ĉiam.

Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

Rememoru la interligon, Ĉar ĉiuj mallumaj lokoj de la tero estas plenaj de rabejoj.

Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

La suferanto ne reiru hontigita; Malriĉulo kaj mizerulo gloru Vian nomon.

Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

Leviĝu, ho Dio, defendu Vian aferon; Rememoru la malhonoron, kiun malsaĝulo faras al Vi ĉiutage.

Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

Ne forgesu la krion de Viaj malamikoj; La bruo de tiuj, kiuj leviĝis kontraŭ Vi, konstante kreskas.

Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!