Psalms 137

Apud la riveroj de Babel Ni sidis kaj ploris, Rememorante Cionon.

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

Sur la salikoj tie Ni pendigis niajn harpojn.

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

Ĉar tie niaj kaptintoj postulis de ni kantojn, Kaj niaj mokantoj ĝojon, dirante: Kantu al ni el la kantoj de Cion.

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Kiel ni kantos sur fremda tero La kanton de la Eternulo?

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Se mi forgesos vin, ho Jerusalem, Tiam forgesiĝu mia dekstra mano;

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Algluiĝu mia lango al mia palato, Se mi vin ne memoros, Se mi ne levos Jerusalemon en la supron de miaj ĝojoj.

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Rememorigu, ho Eternulo, al la filoj de Edom La tagon de Jerusalem, kiam ili diris: Detruu, detruu ĝis ĝia fundamento.

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Ho ruinigema filino de Babel! Bone estos al tiu, Kiu repagos al vi por la faro, kiun vi faris al ni.

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

Bone estos al tiu, Kiu prenos kaj frakasos viajn infanetojn sur ŝtono.

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...