Job 3

Poste Ijob malfermis sian buŝon, kaj malbenis sian tagon.

След това Йов отвори устата си и прокле деня си.

Kaj Ijob ekparolis, kaj diris:

И Йов заговори и каза:

Pereu la tago, en kiu mi naskiĝis, Kaj la nokto, kiu diris: Embriiĝis homo.

Да погине денят, в който се родих, и нощта, в която се каза: Зачена се мъжко!

Tiu tago estu malluma; Dio de supre ne rigardu ĝin, Neniu lumo ekbrilu super ĝi.

Мрак да бъде онзи ден; да не го зачита Бог отгоре и да не изгрее на него светлина!

Mallumo kaj tomba ombro ekposedu ĝin; Nubo ĝin kovru; Eklipsoj de tago faru ĝin terura.

Да го обладаят тъмнина и смъртна сянка, да го покрие облак, да го ужаси тъмата на деня!

Tiun nokton prenu mallumego; Ĝi ne alkalkuliĝu al la tagoj de la jaro, Ĝi ne eniru en la kalkulon de la monatoj.

Онази нощ — тъмнина да я обладава, да не се радва между дните на годината, да не влезе в числото на месеците!

Ho, tiu nokto estu soleca; Neniu ĝojkrio aŭdiĝu en ĝi.

Ето, безплодна да бъде онази нощ, да не влезе в нея ликуване!

Malbenu ĝin la malbenantoj de la tago, Tiuj, kiuj estas pretaj eksciti levjatanon.

Да я прокълнат онези, които кълнат деня, онези, които са изкусни да събудят Левиатан.

Mallumiĝu la steloj de ĝia krepusko; Ĝi atendu lumon, kaj ĉi tiu ne aperu; Kaj la palpebrojn de matenruĝo ĝi ne ekvidu;

Да потъмнеят звездите на здрача й, да чака светлина и да я няма и да не види лъчите на зората;

Pro tio, ke ĝi ne fermis la pordon de la utero de mia patrino Kaj ne kaŝis per tio la malfeliĉon antaŭ miaj okuloj.

защото не затвори вратата на майчината ми утроба и не скри страданието от очите ми.

Kial mi ne mortis tuj el la utero, Ne senviviĝis post la eliro el la ventro?

Защо не умрях още от утробата и не издъхнах, щом излязох от корема?

Kial akceptis min la genuoj? Por kio estis la mamoj, ke mi suĉu?

Защо ме приеха коленете и защо — гърдите, за да суча?

Mi nun kuŝus kaj estus trankvila; Mi dormus kaj havus ripozon,

Защото сега щях да лежа и да почивам, щях да спя, тогава щях покой да имам —

Kune kun la reĝoj kaj la konsilistoj sur la tero, Kiuj konstruas al si izolejojn,

с царе и съветници земни, които съградиха си развалини,

Aŭ kun la potenculoj, kiuj havas oron, Kiuj plenigas siajn domojn per arĝento;

или с князе, които имаха и злато, и къщите напълниха си със сребро.

Aŭ kiel abortitaĵo kaŝita mi ne ekzistus, Simile al la infanoj, kiuj ne vidis lumon.

Или като скрито мъртвородено не щеше да ме има, като децата, които не са видели светлина.

Tie la malpiuloj ĉesas tumulti; Kaj tie ripozas tiuj, kies fortoj konsumiĝis.

Там безбожните престават да вилнеят и уморените там си почиват.

Tie la malliberuloj kune havas ripozon; Ili ne aŭdas la voĉon de premanto.

Там пленените са на спокойствие и гласа на угнетителя не чуват.

Malgranduloj kaj granduloj, tie ili estas; Kaj sklavo estas libera de sia sinjoro.

Там са малък и голям; и слугата е свободен от своя господар.

Por kio al suferanto estas donita la lumo, Kaj la vivo al tiuj, kiuj havas maldolĉan animon,

Защо се дава светлина на страдащия и живот — на огорчените в душата,

Kiuj atendas la morton, kaj ĝi ne aperas, Kiuj elfosus ĝin pli volonte ol trezorojn,

които за смъртта копнеят, но я няма; от имане скрито повече я търсят,

Kiuj ekĝojus kaj estus ravitaj, Se ili trovus tombon?

и се радват до ликуване и веселят се, щом намерят гроба;

Al la homo, kies vojo estas kaŝita, Kaj antaŭ kiu Dio starigis barilon?

на човека, чийто път е скрит, и когото Бог е оградил, затворил?

Antaŭ ol mi ekmanĝas panon, mi devas ĝemi, Kaj mia plorkriado verŝiĝas kiel akvo;

Защото още преди хляба ми въздишката ми идва и стенанията ми като вода се леят.

Ĉar teruraĵo, kiun mi timis, trafis min, Kaj tio, pri kio mi estis maltrankvila, venis al mi.

Защото онова, от което се боях, ме връхлетя и онова, от което се ужасявах, ми се случи.

Mi ne havas trankvilon, mi ne havas kvieton, mi ne havas ripozon; Trafis min kolero.

Нямам мир, нито почивка, нито покой, и дойде беда.