Psalms 78

Een onderwijzing van Asaf. O mijn volk! neem mijn leer ter oren; neigt ulieder oor tot de redenen mijns monds.

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

Ik zal mijn mond opendoen met spreuken; ik zal verborgenheden overvloediglijk uitstorten, van ouds her;

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

Die wij gehoord hebben en weten ze, en onze vaders ons verteld hebben.

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

Wij zullen het niet verbergen voor hun kinderen, voor het navolgende geslacht, vertellende de loffelijkheden des HEEREN, en Zijn sterkheid, en Zijn wonderen, die Hij gedaan heeft.

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

Want Hij heeft een getuigenis opgericht in Jakob, en een wet gesteld in Israël; die Hij onzen vaderen geboden heeft, dat zij ze hun kinderen zouden bekend maken;

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

Opdat het navolgende geslacht die weten zou, de kinderen, die geboren zouden worden; en zouden opstaan, en vertellen ze hun kinderen;

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

En dat zij hun hoop op God zouden stellen, en Gods daden niet vergeten, maar Zijn geboden bewaren;

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

En dat zij niet zouden worden gelijk hun vaders, een wederhorig en wederspannig geslacht; een geslacht, dat zijn hart niet richtte, en welks geest niet getrouw was met God.

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

(De kinderen van Efraïm, gewapende boogschutters, keerden om ten dage des strijds.)

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

Zij hielden Gods verbond niet, en weigerden te wandelen in Zijn wet.

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

En zij vergaten Zijn daden, en Zijn wonderen, die Hij hun had doen zien.

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

Voor hun vaderen had Hij wonder gedaan, in Egypteland, in het veld van Zoan.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

Hij kliefde de zee, en deed er hen doorgaan; en de wateren deed Hij staan als een hoop.

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

En Hij leidde hen des daags met een wolk, en den gansen nacht met een licht des vuurs.

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

Hij kliefde de rotsstenen in de woestijn, en drenkte hen overvloedig, als uit afgronden.

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

Want Hij bracht stromen voort uit de steenrots, en deed de wateren afdalen als rivieren.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

Nog voeren zij wijders voort tegen Hem te zondigen, verbitterende den Allerhoogste in de dorre wildernis.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

En zij verzochten God in hun hart, begerende spijs naar hun lust.

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

En zij spraken tegen God, zij zeiden: Zou God een tafel kunnen toerichten in de woestijn?

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

Ziet, Hij heeft den rotssteen geslagen, dat er wateren uitvloeiden, en beken overvloediglijk uitbraken, zou Hij ook brood kunnen geven? Zou Hij Zijn volke vlees toebereiden?

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

Daarom hoorde de HEERE, en werd verbolgen; en een vuur werd ontstoken tegen Jakob, en toorn ging ook op tegen Israël;

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

Omdat zij in God niet geloofden, en op Zijn heil niet vertrouwden.

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

Daar Hij den wolken van boven gebood, en de deuren des hemels opende;

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

En regende op hen het Man om te eten, en gaf hun hemels koren.

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

Een iegelijk at het brood der Machtigen; Hij zond hun teerkost tot verzadiging.

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

Hij dreef den oostenwind voort in den hemel, en voerde den zuidenwind aan door Zijn sterkte;

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

En regende op hen vlees als stof, en gevleugeld gevogelte als zand der zeeën;

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

En deed het vallen in het midden zijns legers, rondom zijn woningen.

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

Toen aten zij, en werden zeer zat; zodat Hij hun hun lust toebracht.

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

Zij waren nog niet vervreemd van hun lust; hun spijs was nog in hun mond,

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

Als Gods toorn tegen hen opging, dat Hij van hun vetsten doodde, en de uitgelezenen van Israël nedervelde.

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

Boven dit alles zondigden zij nog, en geloofden niet, door Zijn wonderen.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

Dies deed Hij hun dagen vergaan in ijdelheid, en hun jaren in verschrikking.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

Als Hij hen doodde, zo vraagden zij naar Hem, en keerden weder, en zochten God vroeg;

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

En gedachten, dat God hun Rotssteen was, en God, de Allerhoogste, hun Verlosser.

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

En zij vleiden Hem met hun mond, en logen Hem met hun tong.

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

Want hun hart was niet recht met Hem, en zij waren niet getrouw in Zijn verbond.

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

Doch Hij, barmhartig zijnde, verzoende de ongerechtigheid, en verdierf hen niet; maar wendde dikwijls Zijn toorn af, en wekte Zijn ganse grimmigheid niet op.

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

En Hij dacht, dat zij vlees waren, een wind, die henengaat en niet wederkeert.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

Hoe dikwijls verbitterden zij Hem in de woestijn, deden Hem smart aan in de wildernis!

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

Want zij kwamen alweder, en verzochten God, en stelden den Heilige Israëls een perk.

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

Zij dachten niet aan Zijn hand, aan den dag, toen Hij hen van den wederpartijder verloste;

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

Hoe Hij Zijn tekenen stelde in Egypte, en Zijn wonderheden in het veld van Zoan;

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

En hun vloeden in bloed veranderde, en hun stromen, opdat zij niet zouden drinken.

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

Hij zond een vermenging van ongedierte onder hen, dat hen verteerde, en vorsen, die hen verdierven.

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

En Hij gaf hun gewas den kruidworm, en hun arbeid den sprinkhaan.

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

Hij doodde hun wijnstok door den hagel, en hun wilde vijgebomen door vurigen hagelsteen.

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

Ook gaf Hij hun vee den hagel over, en hun beesten aan de vurige kolen.

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

Hij zond onder hen de hittigheid Zijns toorns, verbolgenheid, en verstoordheid, en benauwdheid, met uitzending der boden van veel kwaads.

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

Hij woog een pad voor Zijn toorn; Hij onttrok hun ziel niet van den dood; en hun gedierte gaf Hij aan de pestilentie over.

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

En Hij sloeg al het eerstgeborene in Egypte, het beginsel der krachten in de tenten van Cham.

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

En Hij voerde Zijn volk als schapen, en leidde hen, als een kudde, in de woestijn.

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

Ja, Hij leidde hen zeker, zodat zij niet vreesden; want de zee had hun vijanden overdekt.

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

En Hij bracht hen tot de landpale Zijner heiligheid, tot dezen berg, dien Zijn rechterhand verkregen heeft.

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

En Hij verdreef voor hun aangezicht de heidenen, en deed hen vallen in het snoer hunner erfenis, en deed de stammen Israëls in hun tenten wonen.

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

Maar zij verzochten en verbitterden God, den Allerhoogste, en onderhielden Zijn getuigenissen niet.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

En zij weken terug, en handelden trouwelooslijk, gelijk hun vaders; zij zijn omgekeerd, als een bedriegelijke boog.

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

En zij verwekten Hem tot toorn door hun hoogten, en verwekten Hem tot ijver door hun gesneden beelden.

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

God hoorde het en werd verbolgen, en versmaadde Israël zeer.

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

Dies verliet Hij den tabernakel te Silo, de tent, die Hij tot een woning gesteld had onder de mensen.

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

En Hij gaf Zijn sterkte in de gevangenis, en Zijn heerlijkheid in de hand des wederpartijders.

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

En Hij leverde Zijn volk over ten zwaarde, en werd verbolgen tegen Zijn erfenis.

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

Het vuur verteerde hun jongelingen, en hun jonge dochters werden niet geprezen.

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

Hun priesters vielen door het zwaard, en hun weduwen weenden niet.

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

Toen ontwaakte de Heere, als een slapende, als een held, die juicht van den wijn.

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

En Hij sloeg Zijn wederpartijders aan het achterste; Hij deed hun eeuwige smaadheid aan.

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

Doch Hij verwierp de tent van Jozef, en den stam van Efraïm verkoos Hij niet.

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

Maar Hij verkoos den stam van Juda, den berg Sion, dien Hij liefhad.

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

En Hij bouwde Zijn heiligdom als hoogten, als de aarde, die Hij gegrond heeft in eeuwigheid.

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

En Hij verkoos Zijn knecht David, en nam hem van de schaapskooien;

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

Van achter de zogende schapen deed Hij hem komen, om te weiden Jakob, Zijn volk, en Israël, Zijn erfenis.

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

Ook heeft hij hen geweid naar de oprechtheid zijns harten, en heeft hen geleid met een zeer verstandig beleid zijner handen.

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!