Psalms 144

Een psalm van David. Gezegend zij de HEERE, mijn Rotssteen, Die mijn handen onderwijst ten strijde, mijn vingeren ten oorlog;

Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

Mijn Goedertierenheid en mijn Burg, mijn Hoog Vertrek en mijn Bevrijder voor mij, mijn Schild, en op Wien ik mij betrouwe; Die mijn volk aan mij onderwerpt!

Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

O HEERE! wat is de mens, dat Gij hem kent, het kind des mensen, dat Gij het acht?

Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

De mens is der ijdelheid gelijk; zijn dagen zijn als een voorbijgaande schaduw.

Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

Neig Uw hemelen, HEERE! en daal neder; raak de bergen aan, dat zij roken.

Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

Bliksem bliksem, en verstrooi hen; zend Uw pijlen uit, en verdoe hen.

Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

Steek Uw handen van de hoogte uit; ontzet mij, en ruk mij uit de grote wateren, uit de hand der vreemden;

Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

Welker mond leugen spreekt, en hun rechterhand is een rechterhand der valsheid.

що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

O God! ik zal U een nieuw lied zingen; met de luit en het tiensnarig instrument zal ik U psalmzingen.

Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

Gij, Die den koningen overwinning geeft, Die Zijn knecht David ontzet van het boze zwaard;

що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

Ontzet mij en red mij van de hand der vreemden, welker mond leugen spreekt, en hun rechterhand is een rechterhand der valsheid;

Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

Opdat onze zonen zijn als planten, welke groot geworden zijn in hun jeugd; onze dochters als hoekstenen, uitgehouwen naar de gelijkenis van een paleis.

щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

Dat onze winkelen vol zijnde, den enen voorraad na den anderen uitgeven; dat onze kudden bij duizenden werpen, ja, bij tienduizenden op onze hoeven vermenigvuldigen.

Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

Dat onze ossen wel geladen zijn; dat geen inbreuk, noch uitval, noch gekrijs zij op onze straten.

Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

Welgelukzalig is het volk, dien het alzo gaat; welgelukzalig, is het volk, wiens God de HEERE is.

Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!