Proverbs 5

Mijn zoon! merk op mijn wijsheid, neig uw oor tot mijn verstand;

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

Opdat gij alle bedachtzaamheid behoudt, en uw lippen wetenschap bewaren.

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

Want de lippen der vreemde vrouw druppen honigzeem, en haar gehemelte is gladder dan olie.

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

Maar het laatste van haar is bitter als alsem, scherp als een tweesnijdend zwaard.

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

Haar voeten dalen naar den dood, haar treden houden de hel vast.

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

Opdat gij het pad des levens niet zoudt wegen, zijn haar gangen ongestadig, dat gij het niet merkt.

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

Nu dan, gij kinderen! hoort naar mij, en wijkt niet van de redenen mijns monds.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

Maak uw weg verre van haar, en nader niet tot de deur van haar huis;

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

Opdat gij anderen uw eer niet geeft, en uw jaren den wrede;

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

Opdat de vreemden zich niet verzadigen van uw vermogen, en al uw smartelijke arbeid niet kome in het huis des onbekenden;

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

En gij in uw laatste brult, als uw vlees, en uw lijf verteerd is;

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

En zegt: Hoe heb ik de tucht gehaat, en mijn hart de bestraffing versmaad!

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

En heb niet gehoord naar de stem mijner onderwijzers, noch mijn oren geneigd tot mijn leraars!

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

Ik ben bijna in alle kwaad geweest, in het midden der gemeente en der vergadering!

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

Drink water uit uw bak, en vloeden uit het midden van uw bornput;

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

Laat uw fonteinen zich buiten verspreiden, en de waterbeken op de straten;

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

Laat ze de uwe alleen zijn, en van geen vreemde met u.

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Uw springader zij gezegend; en verblijd u vanwege de huisvrouw uwer jeugd;

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

Een zeer liefelijke hinde, en een aangenaam steengeitje; laat u haar borsten te allen tijd dronken maken; dool steeds in haar liefde.

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

En waarom zoudt gij, mijn zoon, in een vreemde dolen, en den schoot der onbekende omvangen?

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

Want eens iegelijks wegen zijn voor de ogen des HEEREN, en Hij weegt al zijne gangen.

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

Den goddeloze zullen zijn ongerechtigheden vangen, en met de banden zijner zonden zal hij vastgehouden worden.

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

Hij zal sterven, omdat hij zonder tucht geweest is, en in de grootheid zijner dwaasheid zal hij verdwalen.

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...