Job 21

Maar Job antwoordde en zeide:

А Йов відповів та й сказав:

Hoort aandachtelijk mijn rede, en laat dit zijn uw vertroostingen.

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Verdraagt mij, en ik zal spreken; en nadat ik gesproken zal hebben, spot dan.

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

Is (mij aangaande) mijn klacht tot den mens? Doch of het zo ware, waarom zou mijn geest niet verdrietig zijn?

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

Ziet mij aan, en wordt verbaasd, en legt de hand op den mond.

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Ja, wanneer ik daaraan gedenk, zo word ik beroerd, en mijn vlees heeft een gruwen gevat.

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Waarom leven de goddelozen, worden oud, ja, worden geweldig in vermogen?

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Hun zaad is bestendig met hen voor hun aangezicht, en hun spruiten zijn voor hun ogen.

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Hun huizen hebben vrede zonder vreze, en de roede Gods is op hen niet.

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Zijn stier bespringt, en mist niet; zijn koe kalft, en misdraagt niet.

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Hun jonge kinderen zenden zij uit als een kudde, en hun kinderen huppelen.

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Zij heffen op met de trommel en de harp, en zij verblijden zich op het geluid des orgels.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

In het goede verslijten zij hun dagen; en in een ogenblik dalen zij in het graf.

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Nochtans zeggen zij tot God: Wijk van ons, want aan de kennis Uwer wegen hebben wij geen lust.

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Wat is de Almachtige, dat wij Hem zouden dienen? En wat baat zullen wij hebben, dat wij Hem aanlopen zouden?

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Doch ziet, hun goed is niet in hun hand; de raad der goddelozen is verre van mij.

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

Hoe dikwijls geschiedt het, dat de lamp der goddelozen uitgeblust wordt, en hun verderf hun overkomt; dat God hun smarten uitdeelt in Zijn toorn!

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Dat zij gelijk stro worden voor den wind, en gelijk kaf, dat de wervelwind wegsteelt;

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

Dat God Zijn geweld weglegt voor Zijn kinderen, hem vergeldt, dat hij het gewaar wordt;

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

Dat zijn ogen zijn ondergang zien, en hij drinkt van de grimmigheid des Almachtigen!

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Want wat lust zou hij na zich aan zijn huis hebben, als het getal zijner maanden afgesneden is?

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Zal men God wetenschap leren, daar Hij de hogen richt?

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

Deze sterft in de kracht zijner volkomenheid, daar hij gans stil en gerust was;

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

Zijn melkvaten waren vol melk, en het merg zijner benen was bevochtigd.

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

De ander daarentegen sterft met een bittere ziel, en hij heeft van het goede niet gegeten.

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

Zij liggen te zamen neder in het stof, en het gewormte overdekt ze.

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

Ziet, ik weet ulieder gedachten, en de boze verdichtselen, waarmede gij tegen mij geweld doet.

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

Want gij zult zeggen: Waar is het huis van den prins, en waar is de tent van de woningen der goddelozen?

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Hebt gijlieden niet gevraagd de voorbijgaanden op den weg, en kent gij hun tekenen niet?

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Dat de boze onttrokken wordt ten dage des verderfs; dat zij ten dage der verbolgenheden ontvoerd worden.

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Wie zal hem in het aangezicht zijn weg vertonen? Als hij wat doet, wie zal hem vergelden?

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Eindelijk wordt hij naar de graven gebracht, en is gedurig in den aardhoop.

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

De kluiten des dals zijn hem zoet, en hij trekt na zich alle mensen; en dergenen, die voor hem geweest zijn, is geen getal.

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

Hoe vertroost gij mij dan met ijdelheid, dewijl in uw antwoorden overtreding overig is?

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...