Romans 9

Pravduť pravím v Kristu a neklamámť, čemuž i svědomí mé svědectví vydává v Duchu svatém,

Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

Žeť mám veliký zámutek a ustavičnou bolest v srdci svém.

що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

Nebo žádal bych já sám zavrženým býti od Krista místo bratří svých, totiž příbuzných svých podle těla.

Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

Kteřížto jsou Izraelští, jejichžto jest přijetí za syny, i sláva, i smlouvy, i Zákona dání, i služba Boží, i zaslíbení.

вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

Jejichž jsou i otcové, a ti, z nichžto jest Kristus podle těla, kterýž jest nade všecky Bůh požehnaný na věky. Amen.

що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

Avšak nemůže zmařeno býti slovo Boží. Nebo ne všickni, kteříž jsou z Izraele, Izraelští jsou.

Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

Aniž proto, že jsou símě Abrahamovo, hned také všickni jsou synové, ale v Izákovi nazváno bude tvé símě.

і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

To jest, ne všickni ti, jenž jsou synové těla, jsou také synové Boží, ale kteříž jsou synové Božího zaslíbení, ti se počítají za símě.

Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

Nebo toto jest slovo zaslíbení: V týž čas přijdu, a Sára bude míti syna.

А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

A netoliko to, ale i Rebeka z jednoho počavši, totiž z Izáka, otce našeho, toho důvodem jest.

І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

Nebo ještě před narozením obou těch synů, a prve nežli co dobrého nebo zlého učinili, aby uložení Boží, kteréžto jest podle vyvolení, a tak ne z skutků, ale z toho, jenž povolává, pevné bylo,

бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

Řečeno jest jí: Větší sloužiti bude menšímu,

не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

Jakož psáno jest: Jákoba jsem miloval, ale Ezau nenáviděl jsem.

як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

I což tedy díme? Zdali nespravedlnost jest u Boha? Nikoli.

Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

Nebo Mojžíšovi dí: Smiluji se nad tím, komuž milost učiním, a slituji se nad tím, nad kýmž se slituji.

Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

A tak tedy neníť vyvolování na tom, jenž chce, ani na tom, jenž běží, ale na Bohu, jenž se smilovává.

Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

Nebo dí Písmo faraonovi: Proto jsem vzbudil tebe, abych na tobě ukázal moc svou a aby rozhlášeno bylo jméno mé po vší zemi.

Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

A tak tedy nad kýmž chce, smilovává se, a koho chce, zatvrzuje.

Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

Ale díš mi: I pročež se pak hněvá? Nebo vůli jeho kdo odepřel?

А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

Ale ó člověče, kdo jsi ty, že tak odpovídáš Bohu? Zdaž hrnec dí hrnčíři: Pročs mne tak udělal?

Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

Zdaliž hrnčíř nemá moci nad hlinou, aby z jednostejného truple udělal jednu nádobu ke cti a jinou ku potupě?

Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

Což pak divného, že Bůh, chtěje ukázati hněv a oznámiti moc svou, snášel ve mnohé trpělivosti nádoby hněvu, připravené k zahynutí.

Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

A takž také, aby známé učinil bohatství slávy své při nádobách milosrdenství, kteréž připravil k slávě.

і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

Kterýchžto i povolal, totiž nás, netoliko z Židů, ale také i z pohanů,

на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

Jakož i skrze Ozé dí: Nazovu nelid můj lidem mým, a nemilou nazovu milou.

Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

A budeť na tom místě, kdež řečeno bylo jim: Nejste vy lid můj, tuť nazváni budou synové Boha živého.

і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

Izaiáš pak volá nad Izraelem, řka: Byť pak byl počet synů Izraelských jako písek mořský, ostatkové toliko spaseni budou.

А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

Nebo pohubení učiní spravedlivé, a to jisté, pohubení zajisté učiní Pán na zemi, a to jisté.

бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

A jakož prve pověděl Izaiáš: Byť byl Pán zástupů nepozůstavil nám semene, jako Sodoma učiněni bychom byli, a Gomoře byli bychom podobni.

І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

Což tedy díme? Že pohané, kteříž nenásledovali spravedlnosti, dosáhli spravedlnosti, a to spravedlnosti té, kteráž jest z víry;

Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

Izrael pak následovav zákona spravedlnosti, k zákonu spravedlnosti nepřišel.

а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

Proč? Nebo ne z víry, ale jako z skutků Zákona jí hledali. Urazili se zajisté o kámen urážky,

Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

Jakož psáno jest: Aj, kladu na Sionu kámen urážky a skálu pohoršení, a každý, kdož uvěří v něj, nebude zahanben.

як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!