Psalms 78

Vyučující, Azafovi. Pozoruj, lide můj, zákona mého, nakloňte uší svých k slovům úst mých.

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

Otevru v podobenství ústa svá, vypravovati budu přípovídky starobylé.

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

Co jsme slýchali i poznali, a co nám otcové naši vypravovali,

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

Nezatajíme toho před syny jejich, kteříž budoucím potomkům svým vypravovati budou chvály Hospodinovy, ano i moc jeho a divné skutky jeho, kteréž činil.

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

Neboť jest vyzdvihl svědectví v Jákobovi, a zákon vydal v Izraeli, což přikázal otcům našim, aby v známost uvodili synům svým,

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

Aby to poznal věk potomní, synové, kteříž se zroditi měli, a ti povstanouce, aby vypravovali dítkám svým,

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

Aby pokládali v Bohu naději svou, a nezapomínali se na skutky Boha silného, ale ostříhali přikázaní jeho,

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

Aby nebývali jako otcové jejich, pokolení zpurné a protivné, národ, kterýž nenapravil srdce svého, a nebyl věrný Bohu silnému duch jeho.

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

Jako synové Efraim zbrojní, ač uměle z lučiště stříleli, však v čas boje zpět se obrátili,

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

Nebo neostříhali smlouvy Boží, a v zákoně jeho zpěčovali se choditi.

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

Zapomenuli se na činy jeho, a na divné skutky jeho, kteréž jim ukázal.

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

Před otci jejich činil divy v zemi Egyptské, na poli Soan.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

Rozdělil moře, a převedl je; učinil, aby stály vody jako hromada.

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

Vedl je ve dne v oblace, a každé noci v jasném ohni.

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

Protrhl skály na poušti, a napájel je jako z propastí velikých.

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

Vyvedl potoky z skály, a učinil, aby vody tekly jako řeky.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

A však vždy přičíněli hříchů proti němu, a popouzeli Nejvyššího na poušti.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

A pokoušeli Boha silného v srdci svém, žádajíce pokrmu podlé líbosti své.

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

A mluvili proti Bohu, řkouce: Zdaliž bude moci Bůh silný připraviti stůl na této poušti?

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

Aj, udeřilť jest v skálu, a tekly vody, a řeky se rozvodnily. Zdali také bude moci dáti chleba? Zdali nastrojí masa lidu svému?

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

A protož uslyšav Hospodin, rozhněval se, a oheň zažžen jest proti Jákobovi, a prchlivost vstoupila na Izraele,

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

Proto že se nedověřili Bohu, a neměli naděje v spasení jeho,

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

Ačkoli rozkázal oblakům shůry, a průduchy nebeské otevřel,

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

A dštil na ně mannou ku pokrmu, a obilé nebeské dával jim.

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

Chléb mocných jedl člověk, seslal jim pokrmů do sytosti.

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

Obrátil vítr východní u povětří, a přivedl mocí svou vítr polední.

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

I dštil na ně masem jako prachem, a ptactvem pernatým jako pískem mořským.

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

Spustil je do prostřed vojska jejich, a všudy vůkol stanů jejich.

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

I jedli, a nasyceni jsou hojně, a dal jim to, čehož žádali.

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

Ještě nevyplnili žádosti své, ještě pokrm byl v ústech jejich,

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

A v tom prchlivost Boží připadla na ně, a zbil tučné jejich, a přední Izraelské porazil.

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

S tím se vším vždy ještě hřešili, a nevěřili předivným skutkům jeho.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

A protož dopustil na ně, že marně skonali dny své, a léta svá s chvátáním.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

Když je hubil, jestliže ho hledali, a zase k Bohu silnému hned na úsvitě se navraceli,

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

Rozpomínajíce se na to, že Bůh byl skála jejich, a Bůh silný nejvyšší vykupitel jejich:

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

(Ačkoli mu s pochlebenstvím mluvili ústy svými, a jazykem svým lhali jemu.

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

A srdce jejich nebylo upřímé před ním, aniž se věrně měli v smlouvě jeho),

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

On jsa milosrdný, odpouštěl nepravosti jejich, a nezahladil jich; častokrát odvracel hněv svůj, a nevzbuzoval vší zůřivosti své.

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

Nebo pamatoval, že jsou tělo, vítr, kterýž odchází, a nenavracuje se zase.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

Kolikrát jsou ho dráždili na poušti, a k bolesti přivodili na pustinách.

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

Týž i týž navracujíce se, pokoušeli Boha silného, a svatému Izraelskému cíle vyměřovali.

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

Nepamatovali na moc jeho, a na ten den, v kterémž je vysvobodil z ssoužení,

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

Když činil v Egyptě znamení svá, a zázraky své na poli Soan,

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

Když obrátil v krev řeky a potoky jejich, tak že jich píti nemohli.

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

Dopustil na ně směsici žížal, aby je žraly, a žáby, aby je hubily.

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

A dal chroustům úrody jejich, a úsilí jejich kobylkám.

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

Stloukl krupami réví jejich, a stromy fíkové jejich ledem.

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

Vydal krupobití na hovada jejich, a na dobytek jejich uhlí řeřavé.

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

Poslal na ně prchlivost hněvu svého, rozpálení, zůřivost i ssoužení, dopustiv na ně anděly zlé.

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

Uprostrannil stezku prchlivosti své, neuchoval od smrti duše jejich, ano i na hovada jejich mor dopustil.

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

A pobil všecko prvorozené v Egyptě, prvotiny síly v staních Chamových.

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

Ale lid svůj vyvedl jako ovce, a vodil se s nimi jako s stádem po poušti.

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

Vodil je v bezpečnosti, tak že nestrašili, nepřátely pak jejich přikrylo moře,

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

Až je přivedl ku pomezí svatosti své, na horu tu, kteréž dobyla pravice jeho.

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

Vyhnav před tváří jejich národy, způsobil to, aby jim na provazec dědictví jejich přišli, a aby přebývala v staních jejich pokolení Izraelská.

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

Však vždy předce pokoušeli a dráždili Boha nejvyššího, a svědectví jeho neostříhali.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

Ale zpět odšedše, převráceně činili, jako i předkové jejich; uchýlili se jako mylné lučiště.

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

Nebo popouzeli ho výsostmi svými, a rytinami svými k horlení přivedli jej.

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

Slyšel Bůh, a rozhněval se, a u velikou ošklivost vzal Izraele,

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

Tak že opustiv příbytek v Sílo, stánek, kterýž postavil mezi lidmi,

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

Vydal v zajetí sílu svou, a slávu svou v ruce nepřítele.

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

Dal pod meč lid svůj, a na dědictví své se rozhněval.

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

Mládence jeho sežral oheň, a panny jeho nebyly chváleny.

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

Kněží jejich od meče padli, a vdovy jejich neplakaly.

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

Potom pak procítil Pán jako ze sna, jako silný rek, kterýž po víně sobě vykřikuje.

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

A ranil nepřátely své po zadu, a u věčné pohanění je vydal.

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

Ačkoli pak pohrdl stánkem Jozefovým, a pokolení Efraimova nevyvolil,

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

Však vyvolil pokolení Judovo, horu Sion, kterouž zamiloval.

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

A vystavěl sobě, jako hrad vysoký, svatyni svou, jako zemi, kterouž utvrdil na věky.

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

A vyvolil Davida služebníka svého, vzav jej od chlévů stáda.

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

Když chodil za ovcemi březími, zavedl jej, aby pásl Jákoba, lid jeho, a Izraele, dědictví jeho.

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

Kterýž pásl je v upřímnosti srdce svého, a zvláštní opatrností rukou svých vodil je.

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!