Proverbs 5

Synu můj, pozoruj moudrosti mé, k opatrnosti mé nakloň ucha svého,

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

Abys ostříhal prozřetelnosti, a rtové tvoji šetřili umění.

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

Nebo rtové cizí ženy strdí tekou, a měkčejší nad olej ústa její.

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

Poslední pak věci její hořké jsou jako pelyněk, ostré jako meč na obě straně ostrý.

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

Nohy její sstupují k smrti, krokové její hrob uchvacují.

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

Stezku života snad bys zvážiti chtěl? Vrtkéť jsou cesty její, neseznáš.

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

Protož, synové, poslechněte mne, a neodstupujte od řečí úst mých.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

Vzdal od ní cestu svou, a nepřibližuj se ke dveřím domu jejího,

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

Abys snad nedal jiným slávy své, a let svých ukrutnému,

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

Aby se nenasytili cizí úsilím tvým, a práce tvá nezůstala v domě cizím.

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

I řval bys naposledy, když bys zhubil tělo své a čerstvost svou,

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

A řekl bys: Jak jsem nenáviděl cvičení, a domlouváním pohrdalo srdce mé,

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

A neposlouchal jsem hlasu vyučujících mne, a k učitelům svým nenaklonil jsem ucha svého!

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

O málo, že jsem nevlezl ve všecko zlé u prostřed shromáždění a zástupu.

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

Pí vodu z čisterny své, a prameny z prostředku vrchoviště svého.

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

Nechť se rozlévají studnice tvé ven, a potůčkové vod na ulice.

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

Měj je sám sobě, a ne cizí s tebou.

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Budiž požehnaný pramen tvůj, a vesel se z manželky mladosti své.

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

Laně milostné a srny utěšené; prsy její ať tě opojují všelikého času, v milování jejím kochej se ustavičně.

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

Nebo proč bys se kochal, synu můj, v cizí, a objímal život postranní,

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

Poněvadž před očima Hospodinovýma jsou cesty člověka, a on všecky stezky jeho váží?

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

Nepravosti vlastní jímají bezbožníka takového, a v provazích hříchu svého uvázne.

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

Takovýť umře, proto že nepřijímal cvičení, a ve množství bláznovství svého blouditi bude.

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...