Proverbs 26

Jako sníh v létě, a jako déšť ve žni, tak nepřipadá na blázna čest.

Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.

Jako vrabec přenáší se, a vlaštovice létá, tak zlořečení bez příčiny nedojde.

Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.

Bič na koně, uzda na osla, a kyj na hřbet blázna.

Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.

Neodpovídej bláznu podlé bláznovství jeho, abys i ty jemu nebyl podobný.

Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.

Odpověz bláznu podlé bláznovství jeho, aby sám u sebe nebyl moudrý.

Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.

Jako by nohy osekal, bezpráví se dopouští ten, kdož svěřuje poselství bláznu.

Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.

Jakož nejednostejní jsou hnátové kulhavého, tak řeč v ústech bláznů.

Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.

Jako vložiti kámen do praku, tak jest, když kdo ctí blázna.

Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.

Trn, kterýž se dostává do rukou opilého, jest přísloví v ústech bláznů.

Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.

Veliký pán stvořil všecko, a dává odplatu bláznu, i odměnu přestupníkům.

Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.

Jakož pes navracuje se k vývratku svému, tak blázen opětuje bláznovství své.

Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.

Spatřil-li bys člověka, an jest moudrý sám u sebe, naděje o bláznu lepší jest než o takovém.

Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.

Říká lenoch: Lev lítý jest na cestě, lev jest v ulici.

Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!

Dvéře se obracejí na stežejích svých, a lenoch na lůži svém.

Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.

Schovává lenivý ruku svou za ňadra; těžko mu vztáhnouti ji k ústům svým.

Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.

Moudřejší jest lenivý u sebe sám, nežli sedm odpovídajících s soudem.

Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.

Psa za uši lapá, kdož odcházeje, hněvá se ne v své při.

Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.

Jako nesmyslný vypouští jiskry a šípy smrtelné,

Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,

Tak jest každý, kdož oklamává bližního, a říká: Zdaž jsem nežertoval?

так і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!...

Když není drev, hasne oheň; tak když nebude klevetníka, utichne svár.

З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.

Uhel mrtvý k roznícení, a drva k ohni, tak člověk svárlivý k roznícení svady.

Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.

Slova utrhače jako ubitých, ale však sstupují do vnitřností života.

Слова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.

Stříbrná trůska roztažená po střepě jsou rtové protivní a srdce zlé.

Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,

Rty svými za jiného se staví ten, jenž nenávidí, ale u vnitřnosti své skládá lest.

устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:

Když se ochotný ukáže řečí svou, nevěř mu; nebo sedmera ohavnost jest v srdci jeho.

коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!

Přikrývána bývá nenávist chytře, ale zlost její zjevena bývá v shromáždění.

Як ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.

Kdo jámu kopá, do ní upadá, a kdo valí kámen, na něj se obrací.

Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.

Člověk jazyka ošemetného v nenávisti má ponížené, a ústy úlisnými způsobuje pád.

Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.