Matthew 22

I odpovídaje Ježíš, mluvil jim opět v podobenstvích, řka:

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

Podobno jest království nebeské člověku králi, kterýž učinil svadbu synu svému.

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

I poslal služebníky své, aby povolali pozvaných na svadbu; a oni nechtěli přijíti.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

Opět poslal jiné služebníky, řka: Povězte pozvaným: Aj, oběd můj připravil jsem, volové moji a krmný dobytek zbit jest, a všecko hotovo. Pojďtež na svadbu.

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

Ale oni nedbavše na to, odešli, jiný do vsi své a jiný po kupectví svém.

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

Jiní pak zjímavše služebníky jeho a posměch jim učinivše, zmordovali.

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

A uslyšav to král, rozhněval se; a poslav vojska svá, zhubil vražedníky ty a město jejich zapálil.

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

Tedy řekl služebníkům svým: Svadba zajisté hotova jest, ale ti, kteříž pozváni byli, nebyli hodni.

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

Protož jděte na rozcestí, a kteréžkoli naleznete, zovtež na svadbu.

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

I vyšedše služebníci ti na cesty, shromáždili všecky, kteréžkoli nalezli, zlé i dobré. A naplněna jest svadba hodovníky.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

Tedy všed král, aby pohleděl na hodovníky, uzřel tam člověka neoděného rouchem svadebním.

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

I řekl jemu: Příteli, kteraks ty sem všel, nemaje roucha svadebního? A on oněměl.

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

Tedy řekl král služebníkům: Svížíce ruce jeho i nohy, vezměte ho, a uvrztež jej do temností zevnitřních. Tamť bude pláč a škřipení zubů.

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

Nebo mnoho jest povolaných, ale málo vyvolených.

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

Tedy odšedše farizeové, radili se, jak by polapili jej v řeči.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

I poslali k němu učedlníky své s herodiány, řkouce: Mistře, víme, že pravdomluvný jsi a cestě Boží v pravdě učíš a nedbáš na žádného; nebo nepatříš na osobu lidskou.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

Protož pověz nám, co se tobě zdá: Sluší-li daň dáti císaři, čili nic?

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Znaje pak Ježíš zlost jejich, řekl: Co mne pokoušíte, pokrytci?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

Ukažte mi peníz daně. A oni podali mu peníze.

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

I řekl jim: Čí jest tento obraz a svrchu napsání?

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

Řekli mu: Císařův. Tedy dí jim: Dejtež, co jest císařova, císaři, a co jest Božího, Bohu.

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

To uslyšavše, divili se, a opustivše jej, odešli.

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

V ten den přišli k němu saduceové, kteříž praví, že není z mrtvých vstání. I otázali se ho,

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

Řkouce: Mistře, Mojžíš pověděl: Umřel-li by kdo, nemaje dětí, aby bratr jeho právem švagrovství pojal ženu jeho a vzbudil símě bratru svému.

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

I bylo u nás sedm bratrů. První pojav ženu, umřel, a nemaje semene, zůstavil ženu svou bratru svému.

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

Takž podobně i druhý, i třetí, až do sedmého.

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

Nejposléze pak po všech umřela i žena.

А по всіх вмерла й жінка.

Protož při vzkříšení kterého z těch sedmi bude žena? Nebo všickni ji měli.

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

I odpověděv Ježíš, řekl jim: Bloudíte, neznajíce Písem ani moci Boží.

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

Však při vzkříšení ani se nebudou ženiti ani vdávati, ale budou jako andělé Boží v nebi.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

O vzkříšení pak mrtvých zdaliž jste nečtli, co jest vám povědíno od Boha, kterýž takto dí:

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

Já jsem Bůh Abrahamův a Bůh Izákův a Bůh Jákobův; a Bůhť není Bůh mrtvých, ale živých.

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

A slyševše to zástupové, divili se učení jeho.

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

Farizeové pak uslyšavše, že by k mlčení přivedl saducejské, sešli se v jedno.

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

I otázal se ho jeden z nich zákoník nějaký, pokoušeje ho, a řka:

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

Mistře, které jest přikázání veliké v Zákoně?

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

I řekl mu Ježíš: Milovati budeš Pána Boha svého z celého srdce svého a ze vší duše své a ze vší mysli své.

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

To jest přední a veliké přikázání.

Це найбільша й найперша заповідь.

Druhé pak jest podobné tomu: Milovati budeš bližního svého jako sebe samého.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

Na těch dvou přikázáních všecken Zákon záleží i Proroci.

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

A když se sešli farizeové, otázal se jich Ježíš,

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

Řka: Co se vám zdá o Kristu? Čí jest syn? Řkou jemu: Davidův.

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

Dí jim: Kterakž pak David v Duchu nazývá ho Pánem, řka:

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

Řekl Pán Pánu mému: Seď na pravici mé, dokavadž nepodložím nepřátel tvých, aby byli za podnože noh tvých?

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

Poněvadž tedy David Pánem ho nazývá, i kterakž syn jeho jest?

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

A nižádný nemohl jemu odpovědíti slova, aniž se odvážil kdo více od toho dne jeho se nač tázati.

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.