Mark 5

Tedy přeplavili se přes moře do krajiny Gadarenských.

І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

A jakž vyšel z lodí, hned se s ním potkal člověk z hrobů, maje ducha nečistého.

І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

Kterýž bydlil v hrobích, a aniž ho kdo již mohl řetězy svázati,

Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

Nebo často jsa pouty a řetězy okován, polámal řetězy a pouta roztrhal, a žádný nemohl ho zkrotiti.

бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

A vždycky ve dne i v noci na horách a v hrobích byl, křiče a tepa se kamením.

І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

Uzřev pak Ježíše zdaleka, běžel a poklonil se jemu,

А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

A křiče hlasem velikým, řekl: Co jest tobě do mne, Ježíši, Synu Boha nejvyššího? Zaklínám tě skrze Boha, abys mne netrápil.

і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

(Nebo pravil jemu: Vyjdiž, duchu nečistý, z člověka tohoto.)

Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

I otázal se ho: Jakť říkají? A on odpovídaje, řekl: Množství jméno mé jest, neb jest nás mnoho.

І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.

I prosil ho velmi, aby jich nevyháněl z té krajiny.

І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

Bylo pak tu při horách stádo vepřů veliké pasoucích se.

Пасся ж там на горі гурт великий свиней.

I prosili ho všickni ti ďáblové, řkouce: Pusť nás do vepřů, ať do nich vejdeme.

І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

I povolil jim hned Ježíš. A vyšedše duchové nečistí, vešli do vepřů. I běželo to stádo s vrchu dolů do moře, (a bylo jich ke dvěma tisícům,) i ztonuli v moři.

І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

Ti pak, kteříž ty vepře pásli, utekli a oznámili to v městě i ve vsech. I vyšli lidé, aby viděli, co je se to stalo.

А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

I přišli k Ježíšovi, a uzřeli toho, kterýž byl trápen od ďábelství, an sedí, odín jsa a maje zdravý rozum, toho totiž, kterýž měl tmu ďáblů. I báli se.

І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

A kteříž to viděli, vypravovali jim, kterak se stalo tomu, kterýž měl ďábelství, i o vepřích.

Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

Tedy počali ho prositi, aby odšel z krajin jejich.

І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

A když vstoupil na lodí, prosil ho ten, kterýž trápen byl od ďábelství, aby byl s ním.

А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

Ježíš pak nedopustil mu, ale řekl jemu: Jdi k svým do domu svého, a zvěstuj jim, kterak jest veliké věci učinil tobě Hospodin, a slitoval se nad tebou.

Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

I odšel, a počal ohlašovati v krajině Desíti měst, kterak veliké věci učinil mu Ježíš. I divili se všickni.

І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

A když se přeplavil Ježíš na lodí zase na druhou stranu, sšel se k němu zástup mnohý. A on byl u moře.

І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

A aj, přišel jeden z knížat školy Židovské, jménem Jairus, a uzřev jej, padl k nohám jeho,

І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

A velmi ho prosil, řka: Dcerka má skonává. Prosím, pojď, vlož na ni ruce, aby uzdravena byla, a budeť živa.

і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

I šel s ním, a zástup mnohý šel za ním, i tiskli jej.

І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

(Tedy žena jedna, kteráž tok krve měla dvanácte let,

А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

A mnoho byla trápena od mnohých lékařů, a vynaložila všecken statek svůj, a nic jí bylo neprospělo, ale vždy se hůře měla,

що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

Uslyšavši o Ježíšovi, přišla v zástupu pozadu, a dotkla se roucha jeho.

як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

Neb řekla byla: Dotknu-li se jen roucha jeho, uzdravena budu.

Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

A hned přestal jest krvotok její, a pocítila na těle, že by uzdravena byla od neduhu svého.

І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

A hned Ježíš poznav sám v sobě, že jest moc vyšla z něho k uzdravení, obrátiv se v zástupu, řekl: Kdo se dotekl roucha mého?

І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

I řekli mu učedlníci jeho: Vidíš, že tě zástup tiskne, a pravíš: Kdo se mne dotekl?

І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

I hleděl vůkol, aby ji uzřel, která jest to učinila.

А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

Ta pak žena s bázní a s třesením, věduci, co se stalo při ní, přistoupila a padla před ním, a pověděla mu všecku pravdu.

І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

On pak řekl jí: Dcero, víra tvá tě uzdravila, jdiž u pokoji, a buď zproštěna od trápení svého.)

А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

A když on ještě mluvil, přišli někteří z domu knížete školy, řkouce: Dcera tvá umřela, proč již zaměstknáváš Mistra?

Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

Ježíš pak, hned jakž uslyšel to, což oni mluvili, řekl knížeti školy: Neboj se, toliko věř.

А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

I nedal žádnému za sebou jíti, jediné Petrovi, Jakubovi a Janovi, bratru Jakubovu.

І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

I přišel do domu knížete školy, a viděl tam hluk, ano plačí a kvílí velmi.

І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

I všed tam, řekl jim: Co se bouříte a plačete? Neumřelať jest děvečka, ale spí.

А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

I posmívali se jemu. On pak vyhnav všecky, pojal toliko otce a matku děvečky, a ty, kteříž s ním byli, i všel tam, kdež děvečka ležela.

І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

A vzav ruku děvečky, řekl jí: Talitha kumi, jenž se vykládá: Děvečko, (toběť pravím,) vstaň.

І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

A hned vstala děvečka, a chodila; nebo byla ve dvanácti letech. I zděsili se divením převelikým.

І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

A přikázal jim pilně, aby žádný o tom nezvěděl. I rozkázal jí dáti jísti.

А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.