Mark 15

A hned ráno uradivše se přední kněží s staršími a s zákoníky i se vším shromážděním, svázavše Ježíše, vedli jej a dali Pilátovi.

А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.

I otázal se ho Pilát: Ty-liž jsi král Židovský? A on odpověděv, řekl jemu: Ty pravíš.

А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш...

I žalovali na něj přední kněží mnoho. On pak nic neodpovídal.

А первосвященики міцно Його винуватили.

Tedy Pilát otázal se ho opět, řka: Nic neodpovídáš? Hle, jak mnoho proti tobě svědčí.

Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!

Ale Ježíš předce nic neodpověděl, takže se podivil Pilát.

А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

Ve svátek pak propouštíval jim jednoho z vězňů, za kteréhož by prosili.

На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.

I byl jeden, kterýž sloul Barabbáš, jenž s svárlivými byl v vězení, kteříž v svadě vraždu byli spáchali.

Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.

A zvolav zástup, počal prositi, aby učinil, jakož jim vždycky činíval.

Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.

Pilát pak odpověděl jim, řka: Chcete-li, propustím vám krále Židovského?

Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?

(Nebo věděl, že jsou jej z závisti vydali přední kněží.)

Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.

Ale přední kněží ponukli zástupu, aby jim raději propustil Barabbáše.

А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.

A Pilát odpověděv, řekl jim zase: Což pak chcete, ať učiním tomu, kteréhož králem Židovským nazýváte?

Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?

A oni opět zvolali: Ukřižuj ho.

Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!

A Pilát pravil jim: I což jest zlého učinil? Oni pak více volali: Ukřižuj ho.

Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...

Tedy Pilát, chtě lidu dosti učiniti, pustil jim Barabbáše, a dal jim Ježíše ubičovaného, aby byl ukřižován.

Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.

Žoldnéři pak uvedli jej vnitř do síně, do radného domu, a svolali všecku sběř.

Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

I oblékli jej v šarlat, a korunu spletše z trní, vložili naň.

І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.

I počali ho pozdravovati, řkouce: Zdráv buď, králi Židovský.

І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!

A bili hlavu jeho třtinou, a plvali na něj, a sklánějíce kolena, klaněli se jemu.

І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...

A když se jemu naposmívali, svlékli s něho šarlat, a oblékli jej v roucho jeho vlastní. I vedli jej, aby ho ukřižovali.

І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.

I přinutili nějakého Šimona Cyrenenského, pomíjejícího je, (kterýž šel z pole, otce Alexandrova a Rufova,) aby vzal kříž jeho.

І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

I vedli jej až na místo Golgota, to jest, (vyložil-li by,) popravné místo.

І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.

I dávali mu píti víno s mirrou, ale on nepřijal ho.

І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.

A ukřižovavše jej, rozdělili roucha jeho, mecíce o ně los, kdo by co vzíti měl.

І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.

A byla hodina třetí, když ho ukřižovali.

Була ж третя година, як Його розп'яли.

A byl nápis viny jeho napsán těmi slovy: Král Židovský.

І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.

Ukřižovali také s ním dva lotry: jednoho na pravici a druhého na levici jeho.

Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.

I naplněno jest písmo, řkoucí: A s nepravými počten jest.

І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!

A kteříž tudy chodili mimo něj, rouhali se jemu, potřásajíce hlavami svými, a říkajíce: Hahá, kterýž rušíš chrám Boží, a ve třech dnech jej zase vzděláváš,

А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,

Spomoz sobě samému, a sstup s kříže.

зійди із хреста, та спаси Самого Себе!

Též i přední kněží posmívajíce se, jeden k druhému s zákoníky pravili: Jinýmť jest pomáhal, sám sobě pomoci nemůže.

Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!

Kristus král Izraelský, nechažť nyní sstoupí s kříže, ať uzříme a uvěříme. A i ti, kteříž s ním ukřižováni byli, útržku mu činili.

Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...

A když byla hodina šestá, stala se tma po vší zemi až do hodiny deváté.

А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.

A v hodinu devátou zvolal Ježíš hlasem velikým, řka: Elói, Elói, lama zabachtani? jenž se vykládá: Bože můj, Bože můj, pročs mne opustil?

О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

A někteří z okolo stojících, slyševše to, pravili: Hle, Eliáše volá.

Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!

A běžev jeden, naplnil houbu octem a vloživ na tresť, dával jemu píti, řka: Ponechte, uzříme, přijde-li Eliáš, aby jej složil.

А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!

Ježíš pak zvolav hlasem velikým, pustil duši.

А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...

A opona v chrámě roztrhla se na dvé, od vrchu až dolů.

І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.

Viděv pak to centurio, kterýž naproti stál, že tak volaje, vypustil duši, řekl: Jistě člověk tento Syn Boží byl.

А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

Byly pak tu i ženy, zdaleka se dívajíce, mezi nimiž byla Maria Magdaléna, a Maria Jakuba menšího, a Jozesova mátě, a Salome.

Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,

Kteréž, když ještě byl v Galilei, chodily za ním a posluhovaly jemu, i jiné mnohé, kteréž byly s ním vstoupily do Jeruzaléma.

що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

A když již byl večer, (že byl den připravování, to jest před sobotou,)

А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,

Přišed Jozef z Arimatie, počestná osoba úřadná, kterýž také očekával království Božího, směle všel ku Pilátovi a prosil za tělo Ježíšovo.

прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.

Pilát pak podivil se, již-li by umřel. A povolav centuriona, otázal se ho, dávno-li je umřel.

А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.

A zvěděv od centuriona, dal tělo Jozefovi.

І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.

A Jozef koupiv plátna, a složiv ho s kříže, obvinul v plátno, i položil do hrobu, kterýž byl vytesán z skály, a přivalil kámen ke dveřům hrobovým.

А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.

Ale Maria Magdaléna a Maria Jozesova dívaly se, kde by byl položen.

Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.