Lamentations 5

Rozpomeň se, Hospodine, co se nám děje; popatř a viz pohanění naše.

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

Dědictví naše obráceno jest k cizím, domové naši k cizozemcům.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Sirotci jsme a bez otce, matky naše jsou jako vdovy.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

Vody své za peníze pijeme, dříví naše za záplatu přichází.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

Na hrdle svém protivenství snášíme, pracujeme, nedopouští se nám odpočinouti.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Egyptským podáváme ruky i Assyrským, abychom nasyceni byli chlebem.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Otcové naši hřešili, není jich, my pak trestáni po nich neseme.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Služebníci panují nad námi; není žádného, kdo by vytrhl z ruky jejich.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

S opovážením se života svého hledáme chleba svého, pro strach meče i na poušti.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

Kůže naše jako pec zčernaly od náramného hladu.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

Ženám na Sionu i pannám v městech Judských násilé činí.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

Knížata rukou jejich zvěšena jsou, osoby starých nemají v poctivosti.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

Mládence k žernovu berou, a pacholata pod dřívím klesají.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

Starci sedati v branách přestali a mládenci od zpěvů svých.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

Přestala radost srdce našeho, obrátilo se v kvílení plésání naše.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

Spadla koruna s hlavy naší; běda nám již, že jsme hřešili.

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

Protoť jest mdlé srdce naše, pro tyť věci zatměly se oči naše,

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

Pro horu Sion, že zpuštěna jest; lišky chodí po ní.

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

Ty Hospodine, na věky zůstáváš, a stolice tvá od národu do pronárodu.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Proč se zapomínáš na věky na nás, a opouštíš nás za tak dlouhé časy?

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Obrať nás, ó Hospodine, k sobě,a obráceni budeme; obnov dny naše, jakž byly za starodávna.

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

Nebo zdali všelijak zavržeš nás, a hněvati se budeš na nás velice?

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...