Job 5

Zavolejž tedy, dá-liť kdo odpověd? A k kterému se z svatých obrátíš?
Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?
Pakli k bláznu, zahubí ho rozhněvání, a nesmyslného zabije prchlivost.
Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!
Jáť jsem viděl blázna, an se vkořenil, ale hned jsem zle tušil příbytku jeho, řka:
Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...
Vzdáleniť jsou synové jeho od spasení; nebo potříni budou v bráně, aniž bude, kdo by je vytrhl.
Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!
Obilé jeho zžíře hladovitý, a i z prostřed trní je vychvátí; nadto sehltí násilník statek takových.
Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!
Neboť nepochází z prachu trápení, aniž se z země pučí bída.
Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,
Ale člověk rodí se k bídě, tak jako jiskry z uhlí zhůru létají.
бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...
Jistě žeť bych já hledal Boha silného, a jemu bych předložil při svou,
А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,
Kterýž činí věci veliké, nezpytatelné, divné, a jimž počtu není,
Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
Kterýž dává déšť na zemi, a spouští vody na pole,
бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
Kterýž sází opovržené na místě vysokém, a žalostící vyvyšuje spasením,
щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
Kterýž v nic obrací myšlení chytráků, tak aby nemohli k skutku přivésti ruce jejich ničeho,
Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,
Kterýž lapá moudré v chytrosti jejich; nebo rada převrácených bláznová bývá.
Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,
Ve dne motají se jako ve tmách, a jako v noci šámají o poledni.
вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...
Kterýž zachovává od meče a od úst jejich, a chudého od ruky násilníka.
І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,
Máť zajisté nuzný naději, ale nepravost musí zacpati ústa svá.
і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!
Aj, jak blahoslavený jest člověk, kteréhož tresce Bůh! A protož káráním Všemohoucího nepohrdej.
Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:
Onť zajisté uráží, on i obvazuje; raní, ruka jeho také léčí.
Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!
Z šesti úzkostí vysvobodil by tebe, ano i v sedmi nedotklo by se tebe zlé.
В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:
V hladu vykoupil by tě od smrti, a v boji od moci meče.
Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.
Když utrhá jazyk, byl bys skryt, aniž bys se bál zhouby, když by přišla.
Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.
Zhouba a hlad buď tobě za smích, a nestrachuj se ani líté zvěři zemské.
З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.
Nebo s kamením polním příměří tvé, a zvěř lítá polní pokoj zachová k tobě.
Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.
A shledáš, žeť stánek tvůj bude bezpečný, a navrátíš se zase k příbytku svému, a nezhřešíš.
І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.
Shledáš také, žeť se rozmnoží símě tvé, a potomci tvoji jako bylina zemská.
І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!
Vejdeš v šedinách do hrobu, tak jako odnášíno bývá zralé obilí časem svým.
І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!
Aj, toť jsme vyhledali, a takť jest; poslechniž toho, a schovej sobě to.
Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!