Job 20

Odpovídaje pak Zofar Naamatský, řekl:

І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

Z příčiny té myšlení má k odpovídání tobě nutí mne, a to abych rychle učinil,

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

Že kárání k zahanbení svému slyším, pročež duch můj osvícený nutí mne, aťbych odpovídal.

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

Zdaž nevíš o tom, že od věků, a jakž postavil Bůh člověka na zemi,

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

Plésání bezbožných krátké jest, a veselí pokrytce jen na chvílku?

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

Byť pak vstoupila až k nebi pýcha jeho, a hlava jeho oblaku by se dotkla,

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

Však jako lejno jeho na věky zahyne. Ti, kteříž jej vídali, řeknou: Kam se poděl?

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Jako sen pomine, aniž ho naleznou; nebo uteče jako vidění noční.

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

Oko, kteréž ho vídalo, již ho nikdy neuzří, aniž více patřiti bude na něj místo jeho.

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

Synové jeho budou přízně u nuzných hledati, a ruce jeho musejí zase vraceti loupež svou.

Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

Kosti jeho naplněny jsou hříchy mladosti jeho, a s ním v prachu lehnou.

Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

A ačkoli zlost sladne v ústech jeho, a chová ji pod jazykem svým;

Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

Kochá se v ní, a nepouští jí, ale zdržuje ji u prostřed dásní svých:

над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

Však pokrm ten ve střevách jeho promění se; bude jako žluč hadů nejlítějších u vnitřnostech jeho.

то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

Zboží nahltané vyvrátí, z břicha jeho Bůh silný je vyžene.

Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

Jed hadů lítých ssáti bude, zabije ho jazyk ještěrčí.

Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

Neuzří pramenů potoků a řek medu a másla.

Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

Navrátí úsilé cizí, a nezažive ho, vedlé nátisku svého rozličného; nebude na ně vesel.

Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

Nebo utiskal a opouštěl nuzné, dům zloupil a nestavěl ho.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

Pročež nesezná nic pokojného v životě svém, aniž které nejrozkošnější své věci bude moci zachovati.

Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

Nic mu nepozůstane z pokrmu jeho, tak že nebude míti, čím by se troštoval.

Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

Byť pak i dovršena byla hojnost jeho, ssoužení míti bude; každá ruka trapiče oboří se na něj.

за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

By měl čím naplniti břicho své, dopustí na něj Bůh prchlivost hněvu svého, kterouž na něj dštíti bude i na pokrm jeho.

Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

Když utíkati bude před zbrojí železnou, prostřelí ho lučiště ocelivé.

Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

Střela vyňata bude z toulu a vystřelena, nadto meč pronikne žluč jeho; a když odcházeti bude, přikvačí jej hrůzy.

Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

Všeliká neštěstí jsou polečena v skrýších jeho, zžíře jej oheň nerozdmýchaný, zle se povede i pozůstalému v stanu jeho.

При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

Odkryjí nebesa nepravost jeho, a země povstane proti němu.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

Rozptýlena bude úroda domu jeho, rozplyne se v den hněvu jeho.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

Tenť jest podíl člověka bezbožného od Boha, to, pravím, dědictví vyrčené jemu od Boha silného.

Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!