Job 13

Aj, všecko to vidělo oko mé, slyšelo ucho mé, a srozumělo tomu.

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

Jakož vy znáte to, znám i já, nejsem zpozdilejší než vy.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

Jistě žeť já s Všemohoucím mluviti, a s Bohem silným o svou při jednati budu.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Nebo vy jste skladatelé lži, a lékaři marní všickni vy.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

Ó kdybyste aspoň mlčeli, a bylo by vám to za moudrost.

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Slyštež medle odpory mé, a důvodů rtů mých pozorujte.

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Zdali zastávajíce Boha silného, mluviti máte nepravost? Aneb za něho mluviti máte lest?

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Zdaliž osobu jeho přijímati budete, a o Boha silného se zasazovati?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Zdaž vám to k dobrému bude, když na průbu vezme vás, že jakož člověk oklamán bývá, oklamati jej chcete?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

V pravdě žeť vám přísně domlouvati bude, budete-li povrchně osoby jeho šetřiti.

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Což ani důstojnost jeho vás nepředěšuje, ani strach jeho nepřikvačuje vás?

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

Všecka vzácnost vaše podobná jest popelu, a hromadám bláta vyvýšení vaše.

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Postrptež mne, nechať já mluvím, přiď na mne cokoli.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Pročež bych trhati měl maso své zuby svými, a duši svou klásti v ruku svou?

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

By mne i zabil, což bych v něho nedoufal? A však cesty své před oblíčej jeho předložím.

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

Onť sám jest spasení mé; nebo před oblíčej jeho pokrytec nepřijde.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Poslouchejte pilně řeči mé, a zprávu mou pusťte v uši své.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Aj, jižť začínám pře své vésti, vím, že zůstanu spravedliv.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Kdo jest, ješto by mi odpíral, tak abych nyní umlknouti a umříti musil?

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Toliko té dvoji věci, ó Bože, nečiň mi, a tehdy před tváří tvou nebudu se skrývati:

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

Ruku svou vzdal ode mne, a hrůza tvá nechť mne neděsí.

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

Zatím povolej mne, a buduť odpovídati; aneb nechať já mluvím, a odpovídej mi.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Jak mnoho jest mých nepravostí a hříchů? Přestoupení mé a hřích můj ukaž mi.

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Proč tvář svou skrýváš, a pokládáš mne sobě za nepřítele?

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Zdaliž list větrem se zmítající potříti chceš, a stéblo suché stihati budeš?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

Že zapisuješ proti mně hořkosti, a dáváš mi v dědictví nepravosti mladosti mé,

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

A dáváš do klady nohy mé, a šetříš všech stezek mých, na paty noh mých našlapuješ;

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

Ješto člověk jako hnis kazí se, a jako roucho, kteréž jí mol.

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...